Справа № 1319/2-2710/11 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 22-ц/783/677/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія: 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Курій Н.М.,
суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.,
за секретаря Данилик І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору,
ВСТАНОВИЛА:
Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04 липня 2012 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт стверджує, що Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» не отримав банківську ліцензію на здійснення операцій згідно з п.1-4 частини другої статті 47 Закону України про банки і банківську діяльність, тобто у відповідача відсутня і генеральна, і індивідуальна ліцензія на операції з валютними цінностями.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не перевірив фактів, викладених у заяві-анкеті, а саме: в цій анкеті вказано наявність невикористаного ним зобов'язання ПАТ «ПУМБ» видати йому кредит на автомобіль і житло, а такого факту ніколи не було, тому він вважає цей момент спрямований на штучне покращення його кредитної історії, що порушує вимоги законодавства щодо концентрації ризиків та ідентифікації позичальника згідно зі ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема, вимог про реєстрацію сумнівних операцій.
Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким визнати кредитний договір №6077576 від 11.04.2008 року між ним та ПАТ «ПУМБ» недійсним та неукладеним.
Апелянт в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа з повісткою про розгляд справи на 14.03.2013р. (а.с. 76), про причини неявки суд не повідомив та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності апелянта.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, заперечення доводів апеляційної скарги представника відповідача - Билень І.М., дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія судді вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Суд першої інстанції встановив, що 11.04.2008 року між позивачем та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є відповідач, укладено кредитний договір № 6077576, згідно з яким відповідач надав позивачу кредит в розмірі 75 000,00 доларів США строком на 15 років до 11.04.2023 року зі сплатою 13,9 % річних за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 627 ЦК України, сторони є вільні в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди та істотних умов договору.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ознайомлений з наявними умовами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку і проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, що підтверджується заповненою та підписаною позивачем заявою-анкетою на отримання споживчого кредиту (а.с. 13).
Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 15.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій установлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
В матеріалах справи міститься банківська ліцензія № 8 від 02 жовтня 2006 року, яка надає право ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 26), а також дозвіл № 8-1 від 02 жовтня 2006 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу (а.с.85,86).
Відповідно до наведених норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним, з урахуванням зазначеного вище, правильно дійшов висновку, що зміст кредитного договору в повному обсязі відповідає вимогам встановленим в законодавстві, і при укладенні договору Банком дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому кредитний договір є належним чином укладений та є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище та на висновки суду не впливають.
Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що районним судом правильно встановлено фактичні обставини справи, зібраним доказам дана оцінка, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, рішення суду відповідає вимогам закону, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: