УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0609/2-3187/12 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.С.
Категорія 24 Доповідач Галацевич О. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Матюшенка І.В., Борисюка Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Ямкової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 міста Житомира до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2011 року,-
встановила:
У квітні 2011 року комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9 міста Житомира (далі КВЖРЕП №9) звернулось до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого вказало, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, який обслуговується та утримується КВЖРЕП №9, користується послугами, які надає підприємство, однак оплату за утримання будинку та прибудинкової території з липня 2007 року не здійснює. Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, яка станом на 14.04.2011 року становить 6033,97 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2011 року зазначений позов задоволено повністю.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати рішення районного суду, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про існування між сторонами зобов'язальних правовідносин, адже договір про надання послуг з КВЖРЕП №9 він не укладав, а підприємство в свою чергу не надавало будь-яких послуг. Крім того, суд стягнув з нього заборгованість понад встановлений законом трирічний строк та не врахував, що у літній період він не користувався послугами позивача, оскільки проживав за іншою адресою.
Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються спеціальними нормами, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків ( назва Правил в редакції Постанови КМ № 5 (5-2009-п) від 14.01.2009) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 2005 року є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8). Відповідно до рішень виконкому Житомирської міської ради за 2007-2011 роки на КВЖРЕП №9 покладений обов'язок надання комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкових територій по вул. Коростишівській,3, вартість яких визначена вищевказаними рішеннями виконкому (а.с. 135-151, 168). Договір між сторонами про надання комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкової території не укладено.
Доводи апелянта про відсутність зобов'язальних правовідносини між сторонами, оскільки він не укладав договору з КВЖРЕП № 9 про надання послуг є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 122-134) КВЖРЕП № 9 надавало відповідачу послуги по прибиранню прибудинкової території, сходових клітин тощо, вивезенню твердих побутових відходів, а останній у передбачений законодавством спосіб від їх отримання не відмовився, зі скаргами про ненадання або неякісне надання таких послуг не звертався (а.с. 104).
Зазначене вказує на існування між сторонами цивільно-правових прав та обов'язків.
Крім того, відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право, в тому числі і споживача. Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, визначений також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (назва Правил в редакції Постанови КМ № 5 (5-2009-п) від 14.01.2009).
Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь КВЖРЕП №9 заборгованості по оплаті послуг за утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з уточненого розрахунку (а.с.172) сума заборгованості ОСОБА_1 за надані КВЖРЕП №9 послуги за період з 01.07.2007 року по 01.03.2012 року становить 4441,07 грн. Відповідно інфляційні за період з 01.08.2007 року по 01.03.2011 року (в межах заявлених вимог) становлять 289,71 грн. (суми заборгованості за вказані місяці відповідно до уточненого розрахунку помножені на індекси інфляції за вказаний період, встановлені Державним комітетом статистики України). Сума трьох відсотків річних за вказаний період становить 77,38 грн. (4441,07х3х212/365/100, де 4441,07 сума заборгованості, 212 - кількість прострочених днів).
Відтак, висновок суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог є неправильним, тому колегія суддів вважає, що рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 01.07.2007 року по 01.03.2011 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, що становить 4808,16 грн. (4441,07+289,71+77,38), судового збору на користь держави в сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом на користь позивача в сумі 30 грн.
Колегія суддів стягує заборгованість та судові витрати на користь Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9» Житомирської міської ради, так як КВЖРЕП №9 змінило свою назву, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 67-69).
Оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу у межах заявлених вимог, заборгованість в сумі 1044,32 грн. (вихідне сальдо), яка виникла до 01.07.2007 року, не може бути стягнута з відповідача, а тому колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апелянта щодо стягнення з нього суми боргу поза межами трирічного строку загальної позовної давності у зв'язку із пред'явленням позивачем позову до суду лише у квітні 2011 року, є безпідставними, оскільки звернення КВЖРЕП №9 з заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу з відповідача (а.с. 9), який в подальшому був скасований судом (а.с. 9), перериває цей строк.
Також безпідставними визнаються доводи апелянта щодо проживання у літній період за іншою адресою, у зв'язку з чим він не користувався послугами позивача, оскільки у передбачений законодавством спосіб від їх отримання він не відмовлявся.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2011 року скасувати, ухваливши нове про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9» Житомирської міської ради 4808,16 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9» Житомирської міської ради витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: