УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/240/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.

"14" березня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 1 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення боргу.

У позові зазначила, що 28 листопада 2008 року ОСОБА_7 позичив у неї 60000 доларів США із зобов'язанням повернути грошові кошти до 28 листопада 2009 року; а ОСОБА_8 поручилася перед нею за виконання ним свого обов'язку. Оскільки ОСОБА_7 в обумовлений в розписці строк кошти не повернув, просила стягнути з обох відповідачів солідарно на її користь 479382 грн. (що еквівалентно 60000 доларам США).

Крім того, просила також стягнути з ОСОБА_7 на її користь 798970 грн., посилаючись на те, що відповідач не повернув їй також 100000 доларів США, які позичив у неї 27 травня 2011 року, зобов'язавшись повернути борг в обумовлені в розписці строки (до 28 липня 2011 року - 10000 доларів США, до 28 серпня 2011 року - 20000 доларів США, до 28 вересня 2011 року - 30000 доларів США, до 27 травня 2012 року - 40000 доларів США).

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 1 грудня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договорами позики в розмірі 1278352 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Одночасно вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з нього на користь позивачки 798970 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення боргу за договором від 27 травня 2011 року.

Апелянт посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що 27 травня 2011 року позивачка передала йому 100000 доларів США. Насправді вказані грошові кошти не були одержані ним від позикодавця.

ОСОБА_6 подала заперечення на скаргу, в яких посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить скаргу - відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Згідно частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, представника позивачки, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення боргу, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення статей 1046 - 1048 ЦК України.

Відповідно зазначених норм матеріального права за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 2, 3 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. ч. 1, 3 ст. 545 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2008 року між сторонами був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 в борг 60000 доларів США, зобов'язавшись повернути цю суму позивачці в строк до 28 листопада 2009 року, що підтверджується виданою ним розпискою.

Крім того, згідно розписки ОСОБА_7, 27 травня 2011 року він також отримав у борг у позивачки 100000 доларів США, які зобов'язався повернути частками, зокрема, 28 липня 2011 року - 10000 доларів США, 28 серпня 2011 року - 20000 доларів США та 28 вересня 2011 року - 30000 доларів США. Суму боргу, що залишилася, у розмірі 40000 доларів США зобов'язався повернути до 27 травня 2012 року.

Відповідачем не оспорюється, що у зазначений в розписках термін грошові кошти ОСОБА_6 він не повертав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_6 ґрунтуються на законі, оскільки відповідач узяте на себе грошове зобов'язання не виконав, своєчасно борг за договором від 28 листопада 2008 року та частини боргу за договором від 27 травня 2011 року позивачці не повернув, тому повинен відповідати за цим позовом на підставі статей ст.1049, ч.2 ст.1050 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що він не отримував від ОСОБА_6 грошових коштів за договором від 27 травня 2011 року не можуть бути прийняти до уваги, оскільки згідно змісту ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину такого роду, або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими належними доказами, що не має місця у даному випадку.

Згідно ст.1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, посилання апелянта на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, виходячи з того, що не допитав свідка ОСОБА_10, не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення.

Виходячи з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт не отримання грошових коштів за розпискою від 27 травня 2011 року в сумі 100000 доларів США, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивачки в цій частині.

Не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення і довід апелянта про порушення судом ст. 74 ЦПК України, виходячи з того, що позов ОСОБА_6 задоволений з урахуванням офіційного курсу долара США до гривни станом на 01.12.2012 року. Фактично предметом судового розгляду був борг у сумі 60000 доларів США і 100000 доларів США і вимоги, заявлені позивачкою під час розгляду справи про стягнення вказаних коштів за курсом на час вирішення спору, по суті не є збільшенням позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 1 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.