РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/728/2012Головуючий суду першої інстанції:Левченко В.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

РІШЕННЯ

"25" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,

При секретаріКовтун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 (третя особа - Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року ОСОБА_6 на підставі статті 391 Цивільного кодексу України звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття відповідача з реєстрації.

У позові зазначила, що на підставі договору дарування від 22 серпня 2011 року вона є власником вказаної квартири, однак позбавлена можливості розпоряджатися вказаним майном у зв'язку з тим, що відповідач не бажає зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12 березня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений. Суд вирішив: усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_6 права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_7 з реєстрації за вказаною адресою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст.391 ЦК України, не врахувавши, що він в спірній квартирі не проживає і не перешкоджає позивачці користуватися власністю.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, обговоривши наведені у скарзі доводи, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що право власності є непорушним, тому вимоги усунення перешкод, завданих позивачці реєстрацією відповідача в належному їй будинку, є обґрунтованими.

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору дарування від 22 серпня 2011 року ОСОБА_8 подарував належну йому квартиру АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_6 (а.с.7)

Згідно відомостей КРП «Керченське МБРТІ» на підставі вказаного договору дарування за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на зазначену квартиру (а.с.8).

З матеріалів справи також вбачається, що в належній ОСОБА_6 квартирі з 23 квітня 2010 року зареєстрований відповідач ОСОБА_7 (а.с.4, 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема.

Разом з тим, передбачений ст.391 ЦК України спосіб захисту порушеного права не може бути реалізований через ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки зазначена правова норма містить виключний перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, а саме: заява особи, запит органу реєстрації за новим місцем проживання особи, рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтво про смерть.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст.405 ЦК України). Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 16 січня 2012 року (справа № 6-57цс11).

Відтак, заявлені на підставі ст.391 ЦК України позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК з ухваленням нового рішення - про відмову в позові.

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 березня 2012 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.