УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/133/13Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"12" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Кримської Республіканської установи «Центр служби крові» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовними вимогами до КРУ «Центр служби крові» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1205,12 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41047,86 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21.07.2003 року по 19.04.2011 року ОСОБА_6 працювала на посаді головного бухгалтера в Кримській республіканській установі «Станція переливання крові в м. Керч», яку відповідно до Постанови ради Міністрів АР Крим від 17.11.2011 р. реорганізовано шляхом приєднання до КРУ «Центр служби крові».

12 вересня 2011 року Керченським міським судом було задоволено позов ОСОБА_6 до КРУ «Станції переливання крові м. Керч», яким визнано незаконними та скасовано накази № 48 від 18.03.2011 р., № 48-л від 18.03.2011 р., № 50 від 23.03.2011 р., стягнуто на користь позивача судові витрати і витрати на правову допомогу.

Позивачка зазначає, що наказом № 48-Л від 18.03.2011 року з неї було знято надбавку за складність та напругу в роботі в розмірі 50 % посадового окладу, а оскільки вказаний наказ судом визнано незаконним та скасовано, тому вважає, що сума недотриманої надбавки за березень-квітень 2011 р., яка складає 1205,12 грн. повинна бути їй повернута відповідачем. Також вона зазначає, що рішення Керченського суду від 12.09.2011 року виконано відповідачем, проте в порушення вимог ст.ст. 116,117 КЗпП України, з нею й до теперішнього часу не проведено розрахунок по заробітній платі при звільненні.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 05 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. Стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1205,12 грн., витрати на правову допомогу в сумі 125 грн., витрати, що пов'язані з явкою до суду у сумі 71,33 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_6 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині щодо відмови про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45877,02 грн. за період з 19.04.2011 року по жовтень 2012 року та відмови у стягненні половини вартості проїзду до м. Сімферополь, вартості довідки та послуг адвоката.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на те, що розрахунок при звільненні з нею був проведений без урахування суми надбавки за березень - квітень 2011 року, після скасування рішенням Керченського міського суду від 12.09.2011 року наказу № 48-Л від 18.03.2011 року про зняття надбавки, належна їй сума до тепер не виплачена.

Також апелянт вважає рішення суду в частині стягнення на її користь половини суми судових витрат упередженим та необґрунтованим.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача, посилаючись на неспроможність доводів апеляційної скарги, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Позивач ОСОБА_6 направила на адресу апеляційного суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 працювала на посаді головного бухгалтера у Кримській Республіканській установі «Станція переливання крові м. Керчі» з 21.07.2003 року по 19.04.2011 р. (а.с.13а).

19 квітня 2011 року ОСОБА_6 була звільнена з посади за згодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, у той же день з нею було проведено розрахунок в повному обсязі, про що свідчать дані з розрахункового аркушу (а.с.34).

Наказом № 48 від 18.03.2011 року ОСОБА_6 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Наказом 18-Л від 18.03.2011 року з ОСОБА_6 було знято надбавку за складність і напруженість у роботі в розмірі 50 % посадового окладу. 23 березня 2011 року наказом № 50 на ОСОБА_6 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за надання недостовірної інформації про асигнування та за відсутність контролю за плануванням та витратами коштів.

Рішенням Керченського міського суду від 12 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 07 грудня 2012 року задоволено позов ОСОБА_6 до КРУ «Центр служби крові» і визнано незаконними та скасовано накази № 48 від18.03.2011 р., № 48-Л від 18.03.2011 р., № 50 від 23.03.2011 р., також на користь ОСОБА_6 стягнуті витрати на правову допомогу (а.с.3-4, 5-6).

Наказом КРУ «Центр служби переливання крові» № 121 від 22.05.2012 року на виконання рішення Керченського міського суду АР Крим від 12.09.2011 року, скасовано наказ № 48 від 18.03.2011 року про накладення на ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення етики, деонтології, субординації, грубості; наказ № 48-Л від 18.03.2011 р. про зняття надбавки з ОСОБА_6 за складність та напруження в роботі в розмірі 50 % посадового окладу; наказ № 50 від 23.03.2011 року про накладення на ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за надання недостовірної інформації ( а.с 48). Також відповідно до платіжного доручення № 1035 від 19.07.2012 року на виконання рішення Керченського міського суду від 12.09.2011 року відповідачем було перераховано ОСОБА_6 витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн. (а.с.49).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41047,86 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено факт несвоєчасно проведеної виплати заробітної плати, оскільки на час звільнення 19.04.2011 року усі розрахунки з ОСОБА_6 були проведені в повному обсязі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України вразі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

З системного аналізу вищезазначених норм права слідує, що стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні може мати місце лише у разі, коли роботодавець не провів з працівником, який звільнився, остаточний повний розрахунок в день звільнення.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок з позивачкою було проведено своєчасно та й повному розмірі, їй були виплачені усі суми, на які вона мала право під час звільнення. На той час прав на отримання інших виплат у неї не було. Після набрання рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12.09.2011 року (а.с. 3) законної сили, позивачка набула право на отримання надбавки за складність та напруженість в роботі за березень - квітень 2011 року в розмірі 50 % посадового окладу, однак норми ст. 117 КЗпП України на указану виплату не поширюються, оскільки під час звільнення ОСОБА_6 вона їй не належала і не була нарахована.

Доводи апелянта про упередженість суду при розгляді справи, що виразилася в частковому стягненні на користь ОСОБА_6 судових витрат, не приймаються колегією суддів, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами правильно керувався нормами ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно з якими, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Крім того, види судових витрат передбачені ст. 79 ЦПК України, витрати на отримання довідки банку про рух коштів на рахунку позивачки, не входять до переліку судових витрат, тому суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_6 в частині стягнення на її користь вартості указаної довідки в сумі 60,00 грн.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 грудня 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314 і ст. 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 грудня 2012 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Самойлова А.П. Приходченко Т.С. Авраміді