РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/116/13Головуючий суду першої інстанції:Українець Л.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"12" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до житлової комісії Щолкінської міської ради, ОСОБА_7, третя особа - КП «Щолкіно - Азов» про визнання недійсним та відміну рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до житлової комісії Щолкінської міської ради, ОСОБА_7 про визнання недійсним та відміну рішення житлової комісії при виконавчому комітеті Щолкінської міської ради від 26.05.2011 р. про надання у користування кухні, витребування із одноособового користування ОСОБА_7 кухні,що розташована на четвертому поверсі гуртожитку АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням житлової комісії Щолкінської міської ради від 26.05.2011 р. задоволено заяву ОСОБА_7 про надання їй у користування кухні, розташованої в гуртожитку АДРЕСА_1. Вказане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи з дитинства та проживає в кімнаті № 478 з матір'ю ОСОБА_8 та вітчимом ОСОБА_9, постійно мешкає у гуртожитку та регулярно сплачує за займану кімнату та кухню, зробила ремонт, крім того, сім'я потребує на покращення житлових умов. Позивач не згоден із рішенням житлової комісії, оскільки кімната-кухня, яка виділена відповідачці, є місцем загального користування усіх мешканців гуртожитку.

Також позивач не згоден з посиланнями житлової комісії на те, що комора, розташована поряд з санвузлом, може бути переобладнана під кухню, якою можуть користуватися інші мешканці гуртожитку, оскільки вказана коміра не є придатною для використання, тому що вона не відповідає нормам ДБН. Виходячи із вище зазначеного,позивач позбавлений права користуватися приміщенням, яке спочатку було запроектовано як кухня загального користування, він вимушений готувати їжу в кімнаті, де проживає. Після неодноразових звернень до Щолкінської міської ради із заявами про усунення вказаного порушення, яке до теперішнього часу не усунуто, він був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 23 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду, ухвалите нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В якості доводів апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що оскаржене рішення житлової комісії має рекомендаційний характер для вирішення питання на засіданні виконавчого комітету, а саме рішення виконавчого комітету ним не оскаржувалося, є необґрунтованим, оскільки про рішення виконавчого комітету Щолкінської міської ради від 26.05.2011 року № 41 йому відомо не було і він не позбавлений права оскаржити його пізніше.

Також апелянт вважає, що суд в порушення вимог ЖК УРСР, Положення про гуртожитки не дав належної оцінки доказам, зокрема, доказам того, що кухня, яка є приміщенням загального користування, не може передаватися у користування конкретній людині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням житлової комісії при виконавчому комітеті Щолкінської міської ради від 26 травня 2011 року, задоволено заяву ОСОБА_7 та надано в користування кухню, розташовану поряд з кімнатою АДРЕСА_1

ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи та згідно актів обстеження проживає у кімнаті № 476, сплачує комунальні послуги за площу кухні, яка надана їй у користування рішенням № 41 виконавчого комітету Щолкінської міської ради від 26 травня 2011 року «Про надання ОСОБА_7 кухні поряд з кімнатою АДРЕСА_1. За п. 2 вказаного рішення ОСОБА_7 на склад сім'ї у складі трьох осіб видано ордер на право зайняття кімнати АДРЕСА_1 ( а.с.66).

Позивач ОСОБА_6 проживає та зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_2 на підставі ордеру № 51 від 14.10.2004 року, виданому Щолкінською міською радою. З листа Щолкінського міського голови від 08.02.2013 року слідує, що ОСОБА_6 користується допоміжними приміщеннями загального користування - коридором, санвузлом, душовою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення житлової комісії Щолкінської міської ради від 26.05.2011 р., яким задоволено заяву сім'ї ОСОБА_7, та надано кухню, що розташована поряд з кімнатою № 478 в гуртожитку № 3, має рекомендаційний характер для вирішення питання на виконавчому комітеті, а саме ж рішення виконавчого комітету позивачем не оспорюється.

Однак, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, які у розумінні ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду з ухваленням нового.

Відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Як вбачається зі змісту заявленого ОСОБА_6 позову, позивач оспорює рішення житлової комісії Щолкінської міської ради, яким надано право ОСОБА_7 на зайняття приміщення кухні у гуртожитку.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 26 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Стаття 80 ЦК України передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем в суді.

При вирішенні питання про порушення прав ОСОБА_6 внаслідок прийняття житловою комісією Щолкінської міської ради рішення про передачу у користування ОСОБА_7 приміщення кухні, суд першої інстанції не врахував характер спірних правовідносин та не визначився з колом осіб, які мають відповідати за вказаним позовом, з урахуванням того, що житлова комісія не має статусу юридичної особи, вона є громадським органом і створена виконавчим комітетом Щолкінської міської ради відповідно до ст.ст. 22, 51 ЖК України, п. 3 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм приміщень в Українській РСР, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпофради від 11 грудня 1984 року № 470. Виконавчий комітет Щолкінської міської ради не залучений до участі у справі у якості відповідача.

Згідно із закріпленим в статті 11 ЦПК України принципом диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч. 1 ст. 33 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлений не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача.

Лише повний суб'єкт відповідача надає підстави суду для висновку чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, що відповідно є підставою для задоволення або відмови у позові.

Пред'явлення позову до особи, яка не наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та не може бути відповідачем в суді, унеможливлює встановлення фактичних обставин щодо порушення передачі спірного приміщення кухні та, як наслідок, порушення прав позивача.

Частина 3 ст. 303 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним та відміну рішення житлової комісії заявлені позивачем до особи, яка не є юридичною особою і не може бути відповідачем по справі, позивач не заявляв клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача виконавчий комітет Щолкінської міської ради, колегія суддів, виходячи за межі доводів апеляційної скарги, вважає, що саме з цих підстав вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним та відміну рішення житлової комісії не підлягають задоволенню.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що рішення житлової комісії виконавчого комітету має рекомендаційний характер для подальшого прийняття відповідного рішення з розгляду цього питання виконавчим комітетом ради, але у даному випадку така обставина не є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.

Передача приміщення кухні у користування ОСОБА_7 була здійснена на підставі рішення виконавчого комітету, а не рішення житлової комісії, тому посилання апелянта на негативні наслідки оскаржуваного рішення є безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6 в частині щодо витребування із одноособового користування ОСОБА_7 кухні, що розташована на четвертому поверсі гуртожитку АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що право користування спірним приміщенням виникло у ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Щолкінської міської ради № 41 від 26.05.2011 року та договору найму від 16.06.2011 року, що укладений відповідачкою з КП «Щолкіно-Азов», які не оскаржені сторонами.

З таким висновком погоджується й колегія суддів, оскільки він ґрунтується на належних доказах, яким надана належна правова оцінка.

Судом першої інстанції в зазначеній частині правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Суд при вирішенні справи в частині вимог щодо витребування із одноособового користування ОСОБА_7 кухні, керувався нормами ЖК України і правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог.

З матеріалів справи слідує, що рішенням № 211 від 13.08.1997 року виконавчого комітету АДРЕСА_1 було вирішено використовувати як житловий будинок для малосімейних громадян. Але, як пояснив в судовому засіданні при розгляді справи в апеляційному порядку представник Щолкінської міської ради, до тепер поступово проводиться зміна статусу будинку, кімнати, в яких проживають позивач та відповідач не отримали ще статусу постійного житла.

Доводи апелянта стосовно того, що суду не було надано документів щодо зміні статусу будинку і документів, які б підтверджували згоду органів архітектури на переобладнання приміщень гуртожитку під квартири, спростовуються матеріалами справи і не мають правового значення для вирішення даного спору.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування судового рішення в частині щодо витребування із одноособового користування ОСОБА_7 кухні, в цій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення частини рішення без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 308, ст. 309, ст. 313, ст. 314 і ст. 315, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 листопада 2012 року задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 листопада 2012 року в частині щодо позовних вимог ОСОБА_6 до житлової комісії Щолкінської міської ради про визнання недійсним та відміну рішення скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до житлової комісії Щолкінської міської ради про визнання недійсним та відміну рішення, з інших підстав.

В решті рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Самойлова А.П. Приходченко Т.С. Авраміді