УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 122/7624/2012Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
"27" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКірюхіної М.А.,
СуддівРуснак А.П., Берзіньш В.С.,
При секретаріРижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення втраченої вигоди та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 08 листопада 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2012 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення втраченої вигоди в розмірі 99500 грн. та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за рішенням суду відповідачів було виселено з належного йому домоволодіння, а він, як власник вказаного житла, мав можливість отримати доходи від його використання. Також просив стягнути з відповідачів моральну шкоду, яку оцінив у 54000 грн., та яка була заподіяна у наслідок порушення його права власності на його домоволодіння, а саме не виселення самостійно на його вимогу та продовження проживання до моменту примусового виселення, що вплинуло на стан його здоров'я. Додав, що він та члени його родини не могли використовувати вказане домоволодіння за призначенням, ремонтувати це приміщення тощо. Також зазначає, що відповідачі самовільно зробили певні перебудови в його домоволодінні, чим додатково обґрунтував моральну шкоду.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 08 листопада 2012 року відмовлено в позові ОСОБА_11
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, по висновкам, які не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено завдання йому відповідачами реальних збитків та втрати доходів. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що зазначені вимоги не ґрунтуються на законі, а крім того, позивачем не доведено заподіяння такої шкоди.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_11. є власником 56/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1. 02 квітня 2008 року через приватного нотаріуса Сімферполського міського нотаріального округу ОСОБА_10 він направив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заяву про звільнення самовільно зайнятих приміщень у належній йому частці жилого будинку.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 26 травня 2011 року усунено ОСОБА_11 перешкоди в користуванні 56/100 частками домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення апеляційного суду виконане 25 травня 2012 року у повному обсязі, у зв'язку з чим постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ виконавче провадження закінчено.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, для правильного вирішення спору слід з'ясувати, які саме збитки понесені позивачем по справі та якими доказами вони підтвердженні, вид заподіяних збитків для встановлення наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення.
В силі принципу диспозитивності, встановленого ст. 11 ЦПК України, доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо її право не було б порушено, покладається на позивача.
На доведення позовних вимог позивач надав суду копію договору оренди, укладеного 25 травня 2007 року між Агентством нерухомості (назва нерозбірлива) та ОСОБА_11 на строк один рік.
Надана судом першої інстанції оцінка зазначеного документу як такого що не може вважатися належним доказом по справі є вірною, оскільки всупереч положенням ч.2 ст. 64 ЦПК України зазначена копія не завірена у належному порядку, оригіналу договору позивач не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.
При визначенні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача.
Крім копії договору оренди, позивачем на підтвердження своїх доводів надана копія довідки агентства нерухомості «Ротонда» від 01 лютого 2012 року, зі змісту якої вбачається, що вартість щомісячної орендної плати за жилий будинок з господарськими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1 становить 2000 грн. Проте, й зазначена довідка належним чином не завірена, оригіналу її не надано, тому вона також не є належним й допустимим доказом по справі.
Також колегія суддів враховує, що обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач послався на те, що він та його мати були позбавлені можливості проживати у належній їм частці будинку. Зазначене суперечить доводам апелянта про те, що зазначене житло мало здаватися в оренду.
Відповідають положенням закону та фактичним обставинам справи й висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині ОСОБА_11. посилається на те, що внаслідок тривалого розгляду справи про виселення відповідачів він та його мати були позбавлені права проживати у належній йому частці будинку, що призвело до погіршення стану здоров'я, унеможливило проведення реконструкції будинку.
Проте, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами завдання йому моральної шкоди.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги АДРЕСА_1 щодо неправильного застосування норми матеріального закону - п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України, якою визначено поняття упущеної вигоди як доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведеності позивачем упущеної ним вигоди належними та допустимими доказами.
Доводи скарги щодо неможливості надання доказів щодо завдання йому збитків та їх розміру через те, що він знаходиться у місцях позбавлення волі, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до ст. 38 ЦПК України сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Крім того, позивач не звертався до суду з клопотанням про витребування доказів відповідно до ст. 137 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо заподіяння моральної шкоди його матері, оскільки сама вона за час свого життя з такими вимогами до суду не зверталась.
Також є неприйнятними доводи апеляційної скарги про неврахування судом тієї обставини, що він знаходиться у слідчому ізоляторі по кримінальній справі, порушеній за заявою відповідачів, оскільки зазначене не має правового значення для вирішення спору про стягнення моральної шкоди у цій справі.
Інших доводів апеляційна скарга не містить, та колегією не встановлено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального закону, які є обов'язковими підставами для скасування рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
При постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження від 17 грудня 2012 року ОСОБА_11 за його клопотанням надана відстрочка щодо сплати судового збору в сумі 497, 50 грн. до ухвалення апеляційним судом судового рішення за результатами апеляційного перегляду справи. Відповідно до положень про розподіл судових витрат між сторонами, встановлених ст. 88 ЦПК України, із АДРЕСА_1 слід стягнути судовий збір у зазначеній сумі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія судів, -
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 08 листопада 2012 року залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_11 на користь держави судовий збір в сумі 497 грн.50 коп.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.