Справа № 22-8902/2006 рік Головуючий 1 інстанції Коваленко В.В.
Категорія: 19 Доповідач Алексєєв А.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Червінської М.Є.
суддів: Алексєєва А.В., Жданової B.C.
при секретарі: Бакланової Ю.В.
з участю позивачки ОСОБА_1 та представника позивачів ОСОБА_2
представника відповідача Пономаренко Ю.О., представника третьої особи Сипко В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства „Авіакомпанія „Донбасаеро" на рішення Київського районного суду м. Донецька від 6 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до комунального підприємства „Донбасаеро", третя особа комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт „Донецьк" про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 6 червня 2006 року було задоволенні повністю позовні вимоги ОСОБА_3 і частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто у відшкодування моральної шкоди з КП „Авіакомпанія „Донбасаеро" на користь ОСОБА_3 15000 грн., на користь ОСОБА_1 25000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що інцидент, який стався з позивачками не був нещасним випадком, яки й би міг призвести до аварії повітряного судна та авіакатастрофи, дії чи поведінка посадових осіб відповідача не є протиправними та в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачкам не були с причинені будь-які ушкодження здоров'я. Сама класифікація авіаційної події як інциденту свідчить про відсутність погрози завданням шкоди життю чи здоров'ю позивачок. Також вважають, що відповідач вважає, що не повинен взагалі нести відповідальність за заподіяння моральної шкоди та підвертає сумніву наявність такої шкоди.
Судом 1 інстанції було встановлено, що КП „Авіакомпанія „Донбасаеро" за договором оренди від 21 липня 2003 року №1065 експлуатує літак ЯК-42 UR-42318, яким 16 березня 2005 року виконувався рейс за маршрутом Донецьк - Шарм Ель Шейх. Під час виконання польоту із зазначеним повітряним судном трапився інцидент, який полягав в тому, що після зльоту літака через погодні умови у зазорі між стабілізатором та рулем висоти трапилося замерзання снігової маси, що спричинило заїдання руля висоти. Таке замерзання снігу трапилося через недостатню кількість використаної протиожеледної рідини.
В наслідок цього екіпаж повітряного судна прийняв рішення про виконання змушеної посадки у аеропорту Донецьк, після чого відправку пасажирів було затримано до 19 години.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, представників відповідача та третьої особи, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду без змін, позивачку ОСОБА_1 та представника позивачок, які просили відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційний скарга відповідача підлягає відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачки придбали квітки для перельоту за маршрутом Донецьк - Шарм Ель Шейх (Єгипет), рейс №5571. Виліт було призначено на 16 березня 2005 року на 8 годину. Також судом було встановлено, що перевізником було комунальне підприємство „Авіакомпанія „Донбасаеро", яка за договором оренди від 21 липня 2003 року №1065 експлуатує літак ЯК-42 UR-42318, яким виконувався рейс №5571. Отже, між позивачками та відповідачем склались правовідносини, які урегульовані Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 року.
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що під час виконання вищезазначеного польоту із повітряним судном трапився інцидент, який полягав в тому, що після зльоту літака через погодні умови у зазорі між стабілізатором та рулем висоти трапилося замерзання снігової маси, що спричинило заїдання руля висоти. Таке замерзання снігу, як встановлено судом, трапилося через недостатню кількість використаної проти ожеледної рідини, тобто з вини відповідача. Віна відповідача підтверджена висновком комісії з розслідування інциденту з літаком ЯК-42 Авіакомпанії „Донбасаеро", технічним актом обстеження технічного стану літака ЯК-42 після інциденту. В наслідок цього інциденту повітряне судно виконало змушену посадку у аеропорту Донецьк, після чого виліт позивачок за рейсом Донецьк - Шарм Ель Шейх було затримано до 19 години.
Відповідно до статті 19 вищезазначеної Конвенції, перевізник несе відповідальність за шкоду, яка заподіяна в наслідок запізнення при повітряному перевезенні пасажирів, багажу або товарів.
За таких підстав, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач несе відповідальність за шкоду, заподіяну в наслідок затримки вильоту позивачок.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вищезазначеною Конвенцією не передбачено відшкодування моральної шкоди перевізником є хибними. За змістом вказаних норм пасажир має право на відшкодування перевізником шкоди, що сталася в наслідок затримки повітряного перевезення. При цьому згаданий міжнародний договір не конкретизує вид шкоди (матеріальна чи моральна), яка підлягає відшкодуванню.
Позивачками доведено суду наявність у них моральних страждань в наслідок інциденту з повітряним судном та затримкою вильоту літака. Судом першої інстанції правильно, з урахуванням всіх обставин справи визначений розмір відшкодування моральної шкоди. Що стосується обмежень розміру відшкодування, які встановлені вищезазначеною Конвенцією, то вони визначені у франках, які, відповідно до п. 5 статті 22 Конвенції, переводяться у національну валюту у відповідності із золотою вартістю таких валют. Такий перевід неможливий, оскільки національна валюта України ніколи не мала золотого змісту. Отже, апеляційний суд вважає не можливим застосувати обмеження розміру відшкодування, визначені статтею 22 Конвенції від 12 жовтня 1929 року. Також апеляційний суд вважає неможливим керуватися порядком переведення валют, визначеним в Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, оскільки дана конвенція не ратифікована Україною.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотримання вимог матеріального та процесуального права та прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачок відшкодування моральної шкоди у розмірі, встановленому судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню як необгрунтована, а рішення суду підлягає залишенню без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу комунального підприємства „Авіакомпанія „Донбасаеро"
відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 6 червня 2006 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена
безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою
законної сили.