УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2013 року Справа № 876/413/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Костіва М.В.,
суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 13.03.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИВ :
05.08.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії згідно із ч.2 ст. 39, ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-XII) з урахуванням доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, що встановлені Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, в межах шестимісячного строку позовної давності по день розгляду справи в суді.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 13.03.2012 року вищевказаний позов задоволено частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити позивачу перерахунок і виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі двох мінімальних заробітних плат і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам віднесеним до 3 категорії, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено доплату тим громадянами, які працюють на територіях радіоактивного забруднення. Крім того, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу правомірно було обчислено відповідно до положень ст. 51 Закону № 796-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказує на те, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій, в тому числі пенсій, призначених згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує на те, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією даного Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а не Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та отримує пенсію за віком при повному стажі, доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до 3 категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було змінено редакції ст. ст. 39, 51 зазначеного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.
Однак, позивачу доплата до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи" в розмірі 10,50 грн., а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, здійснюючи нарахування та виплату позивачу зазначених виплат, позивач обчислював їх розмір не з розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, встановлених законодавством, як це передбачено Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а керувався положеннями підзаконних нормативно правових актів -постанов Кабінету Міністрів України.
Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи принципу з пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст. ст. 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.
Також надання законодавством Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі особам, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2011 рік підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки відповідно до постанови КМУ № 745 від 06.07.2011 року (набрала чинності з 23.07.2011 року), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", доплата до пенсії та додаткова пенсія виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст. 183-2, 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 13.03.2012 року у справі № 2а-0309/2964/2012, №0309/2502/2012 - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Запотічний І.І.
Шавель Р.М.