Справа № 2610/11453/12
Провадження № 2/761/1268/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2013 року
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі: Лазоришинець К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом громадянина США ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу квартир, визнання права власності на витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2012 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу квартир, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив визнати недійсними: - довіреність від 28 лютого 2009р., видану громадянином США ОСОБА_1 громадянину України ОСОБА_2 та посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровану в реєстрі за №198; - договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, укладені 02 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, договори купівлі продажу квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, укладені 07 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, а також: визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на вказані об'єкти нерухомого майна та витребувати вказане майно з володіння Відповідача2 (ОСОБА_3.).
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовував тим, що Відповідач1 - ОСОБА_2, без належного на те волевиявлення Позивача на підставі довіреності від 28.02.2009р. здійснив відчуження належних йому на вправі власності квартир, а саме: 02.12.2011р. уклав два договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а 07.12.2011р. - ще два договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4.
Позивач наголошує, що при посвідченні вказаної довіреності її зміст був перекладений на англійську мову не кваліфікованим перекладачем, а був зачитаний нотаріусом українською мовою та перекладений усно його водієм, який має лише диплом філолога.
При цьому відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в редакції, що діяла на час видачі довіреності переклад документу мав бути здійсненим перекладачем. При цьому перекладач поряд з документом, що встановлює його особу повинен представити документ, який стверджує його кваліфікацію.
Отже правочин (довіреність) було вчинено не в формі встановленій законом.
Більш того, Позивач наголошує, що при укладенні договорів купівлі-продажу від 02 та 07 грудня 2011р. Відповідач1 діяв у власних інтересах, оскільки Позивач не уповноважував його на відчуження квартир і оригінали правовстановлюючих документів на ці квартири знаходились саме у Позивача, а Відповідач1 з метою відчуження квартир отримав у нотаріусів дублікати документів.
Отже, Позивач вважає, що відчуження вищевказаних квартир відбулось супротив його волі та бажання і він не мав можливості вірно оцінити повноваження зазначеного Відповідача1 через порушення порядку видачі довіреності.
Відчужене на підставі довіреності від 28 лютого 2009 року майно підлягає витребуванню у Відповідача2, оскільки вибуло з володіння Позивача не з його волі, а іншим шляхом.
З огляду на положення Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в редакціях, що діяли на час видачі довіреності та укладення договорів купівлі-продажу квартир, Позивач вважає, що довіреність від 28.02.2009р. та договори купівлі-продажу квартир від 02 та 07 грудня 2011р., укладені від його імені Відповідачем1 -ОСОБА_2, є недійсними.
У письмових запереченнях на позов від 30.10.2012р. (а.с. 216-220том1) представник Відповідача2 ОСОБА_10 заперечив проти задоволення позову. Зокрема, зазначив, що його довіритель є добросовісним набувачем, оскільки на момент укладення договорів купівлі-продажу він не знав і не міг знати про те, що у Позивача є претензії відносно перекладу змісту його довіреності, якою він уповноважував Відповідача1 на відчуження його майна. Як вбачається зі змісту договорів купівлі-продажу Відповідачем2 проведено розрахунки за спірними договорами (п.4 договорів від 02.12.2011р. та п.2.1. договорів від 07.02.2011). Вважає, що довіреність видана Позивачем Відповідачу1 передбачала можливість відчуження будь-якого нерухомого майна будь-кому на власний розсуд Відповідача1, і останній не вийшов за межі наданих довіреністю повноважень.
У письмових запереченнях на позов, поданих у судовому засіданні 31.10.2012р. (а.с.222-227том1), представник Відповідача1 ОСОБА_11 зазначила, що її довіритель заперечує щодо задоволення позову і просила відмовити у його задоволенні. У запереченнях вказано, що: - Відповідач1 при укладенні договорів купівлі-продажу, вказаних у позові об'єктів нерухомого майна, діяв саме в інтересах Позивача виходячи зі змісту наданих йому довіреністю повноважень; - оспорювана Позивачем довіреність відповідно до вимог ЦК України посвідчена нотаріально; - при посвідченні довіреності її переклад здійснено тією ж особою (ОСОБА_12), яка здійснювала переклад попередніх довіреностей Позивача на ім'я Відповідача1, в тому числі і щодо передачі вказаних квартир в оренду, дійсність яких Позивачем під сумнів не ставиться; - переклад довіреності особою, що має підготовку за напрямком 0305 «філологія» відповідає вимогам законодавства, оскільки така позиція була викладена у листі управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міністерства освіти і науки України за 08.02.2005р.; - лист Міністерства юстиції України від 25.03.2009, адресований Кіровоградському обласному управлінню юстиції, на який посилається сторона Позивача, видано після нотаріального посвідчення оспорюваної довіреності; - зазначені листи носять інформативних характер; - питання щодо кваліфікації перекладача має регулюватись за аналогією закону, а саме за ст. 55 ЦПК України.
У судовому засіданні представник Позивач - ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_13 позов підтримали і просили його задовольнити.
Представник Відповідача1 ОСОБА_11 проти позову заперечувала і просила відмовити у його задоволенні.
Представник Відповідача2 ОСОБА_10 також заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні.
Третя особа ОСОБА_4 до суду не з'являлась причини неявки не повідомляла.
Крім того, до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу (у судовому засіданні 10.07.2012р.) ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.(а.с. 111, 119-121том1), а також у судовому засіданні 03.10.2012р. в якості третьої особи була присутня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.203-204том1).
При цьому приватний нотаріус ОСОБА_7 направила до суду листа від 02.08.2012р. за №3/2012(01-16), в якому вказала, що довіреність від 28.02.2009р. була посвідчена нею відповідно до вимог законодавства, переклад довіреності здійснено ОСОБА_12, як перекладачем, який має відповідний диплом спеціаліста (лист управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міністерства освіти і науки України за 08.02.2005р. за №98н), оригінал примірника цієї довіреності в неї вилучено слідчим відділом Печерського РУ ГУ МВС України в м,Києві 02.07.2012р., на підтвердження чого до листа додано копії відповідних документів (а.с.138-144том1).
Також листом від 06.08.2012р. за №4/2012(01-16) вказаним нотаріусом направлено до суду копію Свідоцтва про шлюб від 23.10.2009р. за НОМЕР_4, згідно з яким громадянка ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 146-147том1).
Приватний нотаріус ОСОБА_6 направила до суду листа від 28.08.2012р. № 96, в якому вказала, що при посвідченні договорів купівлі-продажу вона діяла відповідно до вимог чинного законодавства, копії яких 05.07.2012р. були вилучені ВКР Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві, та просила проводити про розгляд справи за її відсутності (а.с.165том1).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 також направила до суду листа від 19.10.2012р. № 10/10-12, якому просила розглядати справу без її участі(а.с.214том1).
16.11.2012р. приватним нотаріусом ОСОБА_7 також через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.231Том1).
Вислухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, встановивши обставини справи та відповідні їм докази, в тому числі допитавши Позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_12, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що Позивач на підставі договорів купівлі-продажу від 28.02.2007р. (а.с.21-22Том1), 29.03.2007р. (а.с.23-25 Том1), від 18.02.2009р. (а.с.26-27 том1), 18.02.2009р. (а.с.28-31 том1) є власником квартир: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_3.
У судовому засіданні 11.12.2012р. Позивач пояснив, що оригінали вищевказаних договорів він зберігає у себе.
Довіреністю від 28 лютого 2009р., посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованою в реєстрі за №198, Позивач уповноважив Відповідача1 придбавати та продавати у порядку та з дотриманням вимог чинного законодавства будь-яке нерухоме та рухоме майно, в тому числі цінні папери, житлові будинки, садові будинки, квартири, земельні ділянки та території України, придбання яких іноземними громадянами дозволяється земельним законодавством і яке представник вважатиме за доцільне придбати, виходячи з їх вартості, місця та умов розташування тощо.
Для виконання цієї довіреності Позивач надав Відповідачу1 відповідні права (а.с.19-20, 140 Том1). Строк дії довіреності до 28.02.2012р.
Усний переклад вказаної довіреності з української на англійську мову здійснено перекладачем ОСОБА_12, справжність підпису якого засвідчено нотаріусом ОСОБА_7, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 23.10.2009р. за НОМЕР_4 (а.с. 147 том1).
Також у судовому засіданні 11.12.2012р. (а.с. том1) Позивач пояснив, що метою надання цієї довіреності було надання Відповідачу1 права розпорядження земельними ділянками, а не квартирами. Позивач наголошував, що як йому пояснили на підставі цієї довіреності без оригіналів документів квартири не можуть бути продані. Всього на ім'я Відповідача1 він видавав 2 чи 3 Довіреності. Їх знайомство відбулось у зв'язку з неможливістю банку, в якому працював Відповідач1, повернути Позивачу депозитні кошти. За пропозицією банку врегулювати це питання шляхом оформлення на Позивача квартир в м.Києві Позивач видавав Відповідачу1 довіреність, за якою останній оформив у 2009р на його ім'я купівлю 2 квартир.
Позивач акцентував увагу на тому, що при оформленні довіреності від 28 лютого 2009р. йому не пояснили, що переклад має здійснюватись кваліфікованим перекладачем, а тому переклад усно здійснював ОСОБА_12, який працює у нього водієм та вміє розмовляти англійською мовою. Зміст довіреності йому повно не оголошувався і як йому повідомили це технічна процедура де потрібен його підпис.
Жодних розпоряджень Відповідачу1 ні усних, ні письмових на продаж квартир він не надавав, ніяких коштів від їх продажу не отримував. Про продаж квартир він дізнався у квітні 2011року і після звернення до нотаріальної контори звернувся до правоохоронних органів.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні 18.01.2013р.(а.с.10-12 том2) пояснив, що він працює у Позивача водієм без офіційного оформлення. Дійсно ним здійснювався усний переклад оспорюваної довіреності, яку він зачитав Позивачу і як сказав нотаріус повідомив, що це стандартна довіреність. Перекладав і те, що як їм повідомили, що за відсутності у Відповідача1 оригіналів документів на квартири він не зможе їх продати. Питання про продаж квартир, як і про їх ціни не обговорювалось та ним не перекладалось. Свідок також не заперечував, що він знайомий з Відповідачам1 та здійснював переклад довіреностей у 2009р., за однією з яких Відповідач1 придбав для Позивача квартири на вулицях Гончара та Пушкінській у м.Києві.
Наголосив, що він не займається офіційно перекладом, проте оскільки Позивач та Відповідач1 мали дружні стосунки він здійснював переклад довіреностей.
Також, на питання суду свідок ОСОБА_12 повідомив, що дійсно має диплом спеціаліста філолога. Коли він навчався в Університеті у них було 2 факультети: перекладачі та філологи. Юридичною термінологією він не володіє, при перекладі довіреностей перекладав слова дослівно, переклад здійснював тільки усно, перекладу про відчуження квартир чи їх ціну не здійснював.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За ч.1 та ч.3 ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст. 245 ЦК України).
Видача довіреності належить до односторонніх правочинів, а тому для його дійсності необхідно додержання загальних вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, зокрема вчинення у формі, встановленій законом.
У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. N 9 визначено: «Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.».
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про нотаріат», в редакції чинній на 28 лютого 2009р. якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ст. 39 Закону в редакції на час посвідчення довіреності).
Згідно зі ст.79 вказаного Закону нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови; якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
При цьому порядок вчинення нотаріальних дій станом на 28 лютого 2009року регулювався Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р., в редакції наказу від 17.10.2008р.
Пунктом 9 вказаної Інструкції передбачалось: -мова нотаріального діловодства визначається у відповідності до статті 15 Закону України "Про нотаріат"; -якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі; -особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, яку вона знає.
За пунктом 265 вищезазначеної Інструкції нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус у порядку, установленому розділом 28 цієї Інструкції. При цьому перекладач поряд з документом, що встановлює його особу, повинен представити документ, який стверджує його кваліфікацію.
Як встановлено в судовому засіданні і зазначалось вище усний переклад довіреності від 28.02.2009р. здійснено ОСОБА_12, справжність підпису якого посвідчено нотаріусом ОСОБА_7
На підтвердження кваліфікації даної особи, як перекладача ОСОБА_12 представлено диплом від 24.06.2005р. серії НОМЕР_5, про те, що у 2005р. він закінчив Київський національний лінгвістичний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Мова та література (англійська). Психологія» та здобув кваліфікацію філолога, викладача англійської мови і зарубіжної літератури, практикуючого психолога (а.с.143том1).
Щодо питання документу, який стверджує кваліфікацію перекладача, то чинне на час вчинення довіреності законодавство регулювало дане питання наступним чином.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про вищу освіту», в редакції чинній станом на 28.02.2009р., вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
За ч.ч.3, 4 ст. 7 цього Закону вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка. Так, неповна вища освіта - «молодший спеціаліст», базова вища освіта - «бакалавр», повна вища освіта - «спеціаліст» або «Магістр».
Станом на час вчинення оспорюваної довіреності, а саме на 28.02.2009р., діяв Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. N 507.
Так, у вказаному Переліку по освітньо-кваліфікаційному рівню «Спеціаліст» за напрямом підготовки « 0305 Філологія» окремо зазначались спеціальності, зокрема:- «Мова та література (із зазначенням мови)» 7.030502(спеціаліст); - «Філологія» 7.030503(спеціаліст); - «Фольклористика» 7.030503(спеціаліст);- «Переклад» 7.030507(спеціаліст); - «Філологія» 7.030508(спеціаліст); - «Прикладна лінгвістика» 7.030505(спеціаліст).
Отже при одному й тому ж напрямі підготовки спеціальності зазначались різні і за кваліфікаційно-освітнім рівнем «спеціаліст» містили різні коди.
Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2005, який діяв на 28.02.2009р. (прийнятий наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 р. N 375) коду 2444 відповідали професії «Професіонали в галузі філології, лінгвістики та перекладів», коду 2444.2 - професії «Філологи, лінгвісти, перекладачі та усні перекладачі», коду 2445 - «Професіонали в галузі психології», а коду 2445.2 - «Психологи».
За змістом вказаного Класифікатора професій зазначені за одним кодом професії не є тотожніми.
Таким чином, в дипломі за освітньо-кваліфікаціним рівнем «Спеціаліст», «Магістр» чітко визначається спеціальність та кваліфікація, в тому числі й «перекладача».
Отже, як встановлено судом усний переклад тексту довіреності від 28 лютого 2009р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованої в реєстрі за №198, здійснено особою - ОСОБА_12, який не має кваліфікації «Перекладача», оскільки спеціальністю, яка підтверджується його дипломом є «Мова й література (англійська). Психологія», а здобута кваліфікація «філолог, викладач англійської мови і зарубіжної літератури, практикуючий психолог». Більш того, будучи допитаним як свідок ОСОБА_12 повідомив, що юридичною термінологією він не володіє, при перекладі довіреностей перекладав слова дослівно, переклад здійснював тільки усно, перекладу про відчуження квартир чи їх ціну не здійснював.
Отримання ОСОБА_12 диплому саме за вказаною вище спеціальністю та кваліфікацією підтверджується крім диплома і документами, наданими Київським національним лінгвістичним університетом, на адвокатський запит адвоката ОСОБА_13, який є представником Позивача, та дослідженими у судовому засіданні (а.с.181-190том1).
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посвідчення довіреності від 28.02.2009р. здійснено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України щодо форми вчинення правочину, а саме з порушенням вимог ст.ст. 15, 39, 79 Закону України «Про нотаріат» та п. 265 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р., в редакції наказу від 17.10.2008р., а отже відповідно до ст. 215 ЦК України визнається судом недійсною.
Судом не приймаються як докази у справі: лист управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міністерства освіти і науки України за 08.02.2005р. за №98н, адресований Київському міському управлінню юстиції; лист Міністерства юстиції України від 25.03.2009р № 674-0-32-09-31, адресований до головного управління юстиції у Кіровоградській області; - лист Міністерства юстиції України від 08.02.2013р. за №15882-0-33-12/131 адвокату ОСОБА_13 на його адвокатський запит з роз'ясненням законодавства, оскільки вказані листи носять суто інформаційних характер, хоча за своїм змістом вони не суперечать висновкам суду.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.
Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, суд вважає, що оскільки Довіреність від 28.02.2009р. визнана недійсною, то відсутнє і волевиявлення Позивача щодо уповноваження Відповідача1 на вчинення від його імені дій, визначених у цій довіреності.
Як встановлено судом на підставі вказаної довіреності від 28.02.2008р., щодо якої суд прийшов до висновку про її недійсність, від імені Позивача Відповідач1 уклав з Відповідачем2, від імені якого діяла третя особа ОСОБА_4, договори купівлі-продажу квартир, за якими продав ці квартири Відповідачу2 (а.с.42-53 том1).
Так, на підставі довіреності від 28.02.2009р. було укладено наступні договори: -Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 02 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за №2663; - Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 02 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за №2665; - Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 07 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №1313; - Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 07 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №1314.
У текстах вказаних договорів вказано, що Продавець отримав від Покупця гроші повністю до підписання цього Договору (п.4 договорів від 02.12.2011, п. 2 договорів від 07.12.2011).
Дана обставина щодо передачі коштів між Відповідачем 1 та Відповідачем2 судом не встановлювалась.
З огляду на те, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст. 245 ЦК України), а відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі, суд приходить до висновку, що підлягають визнанню недійсними наведені вище договори купівлі-продажу квартир, які укладені на підставі довіреності, щодо якої судом встановлено її недійсність, через відсутність волевиявлення Позивача на відчуження квартир.
Отже вказані вище квартири вибули з володіння Позивача не з його волі.
За ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що оскільки спірні квартири вибули з володіння Позивача не з його волі, то вони підлягають витребуванню від добросовісного Відповідача2.
Поряд з цим суд приходить до висновку, що задоволення позовної вимоги про визнання за Позивачем права власності на спірні квартири не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Підстав, вказаних у наведені статті Закону судом не встановлено, оскільки у даному випадку права позивача підлягають захисту саме шляхом витребування майна.
Таким чином, оцінюючи належність та допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов громадянина США ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу квартир, визнання права власності на витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з Відповідача1 та Відповідача2 на користь Позивача судові витрати у розмірі 3219,00 гривень.
На підставі ст.ст. 16, 203, 215, 216, 237, 244, 245, 328, 330, 388, 392, 657 ЦК України, ст. 15, 39, 79 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 1,7 Закону України «Про вищу освіту», п.п.9, 265 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р., в редакції наказу від 17.10.2008р., Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. N 507, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 66, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296, ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов громадянина США ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу квартир, визнання права власності на витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Довіреність від 28 лютого 2009р., видану громадянином США ОСОБА_1 громадянину України ОСОБА_2 та посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровану в реєстрі за №198, - визнати недійсною.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 02 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за №2663, - визнати недійсним.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 02 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за №2665, - визнати недійсним.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 07 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №1313, - визнати недійсним.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 07 грудня 2011р. між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №1314, - визнати недійсним.
Витребувати від громадянина України ОСОБА_3 та повернути громадянина США ОСОБА_1 наступне майно (об'єкти нерухомого майна), а саме:
- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 76,9кв.м.;
- квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 78,5кв.м.
- квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 135,5кв.м.;
- квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 96,8кв.м.
В інші частині позову громадянина США ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь громадянина США ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судові витрати у розмірі 3219,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні при оголошенні рішення, вправі подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: