КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" березня 2013 р. Справа№ 5011-73/16461-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
при секретарі: Реуцькій Т.О.,
за участю представників:
від позивача Вахняк О.Є., дов. від 02.01.12 №53,
від відповідача ОСОБА_3, дов. від 11.12.12 №1725,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.13 (дата підписання -
04.02.13)
у справі №5011-73/16461-2012 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 305404,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва позов Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення 305404,00 грн. задоволено повністю.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 305404,00 грн. заборгованості та 6109,00 грн. судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що 300000,00 грн. не є безпідставно отриманими відповідачем коштами, а являється сумою попередньої оплати. Крім того, у суду першої інстанції не було підстав в задоволенні вимог про стягнення 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки у відповідача немає грошового зобов'язання перед позивачем.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.13 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.03.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 04.03.13) позивачу - 07.03.13 та відповідачу - 09.03.13, долучені до матеріалів справи.
19.03.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 20.03.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 205, 639 ЦК України передбачено, що договори можуть укладатись як в письмовій, так і в усній формі, а правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, тобто виражається їхніми конклюдентними діями.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, на підставі усних домовленостей між сторонами, 23.02.12 відповідач виставив позивачу рахунок №7 на оплату стенду для обкатки та випробування двигунів типу В-2, В-46 на суму 300000,00 грн., з призначенням платежу "попередня оплата згідно договору №".
24.02.12 позивач перерахував відповідачу 300000,00 грн. з призначенням платежу "згідно рахунку від 23.02.12 №7 за стенд для обкатки та випробування двигунів", що підтверджується платіжним дорученням №672.
Таким чином, підставою отримання відповідачем грошових коштів є рахунок від 23.02.12 №7, виставлений за усною домовленістю сторін, тому застосування гл.83 ЦК України до спірних правовідносин є недоречним, а попередню оплату в сумі 300000,00 грн. не можна вважати коштами отриманими без достатньої правової підстави.
З огляду на викладене вище, між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
В матеріалах справи немає доказів укладення між сторонами письмового договору, відсутня також належним чином оформлена оферта ініціюючої сторони укласти відповідний договір.
Рахунок-фактура не може вважатись офертою в розумінні ст. 641 ЦК України, оскільки згідно звичаїв ділового обороту, пропозиція укласти договір (оферта) може бути зроблена усно або письмово. Коли йдеться про письмову форму, то вона може мати форму єдиного документа (проекту договору), або листа, телеграми тощо, які надсилаються акцептанту поштою або за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 2 ст.693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В зв'язку з тим, що відповідач не передав у власність відповідачу стенд для обкатки та випробування двигунів типу В-2, В-46, 20.09.12 позивач направив ФОП ОСОБА_4 претензію №1805, в якій просив повернути попередню оплату в сумі 300000,00 грн., оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Відповідач відповіді на претензію не надав, 300000,00 грн. попередньої оплати не повернув, доказів факту передачі у власність позивача стендів для обкатки та випробування двигунів типу В-2, В-46 суду не надав.
З огляду на викладене вище, вимога позивача щодо повернення суми попередньої оплати в сумі 300000,00 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.
Позивач також просить стягнути з відповідача 5404,00 грн. 3% річних за період з 25.02.12 по 30.09.12.
Перш за все, на спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений у строк товар, присуджену до стягнення рішенням господарського суду, є грошовим зобов'язанням, в відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається, зокрема, з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу позивача про стягнення 3% річних, помилково визначив правильним період їх нарахування.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Дослідивши рахунок від 23.02.12 №7, колегією суддів встановлено, що сторонами не визначено строку виконання відповідачем свого зобов'язання.
Натомість, вимога від 20.09.12 №1805 була пред'явлена (направлена) позивачем відповідачу 20.09.12, що підтверджується штампом відділу зв'язку на описі вкладенням у цінний лист та фіскальним чеком №1991.
Таким чином, враховуючи семиденний строк виконання зобов'язання з моменту пред'явлення вимоги, період прострочення виконання грошового зобов'язання для відповідача починає свій перебіг 28.09.12.
Отже, за перерахунком суду апеляційної інстанції, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за неповернення попередньої оплати за період з 28.09.12 по 30.09.12 (як зазначає позивач в розрахунку, доданому до позовної заяви) складає 73,97 грн..
Відповідач не надав належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.13 у даній справі підлягає зміні в частині нарахування 3% річних.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.13 у справі №5011-73/16461-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (м. Львів, вул. Стрийська, 73, код 07985602) 300000 (триста тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 73 (сімдесят три) грн. 97 коп. 3% річних та 6001 (шість тисяч одну) грн. 48 коп. судового збору за подання позовної заяви.
В іншій частині позову відмовити".
3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи №5011-73/16461-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Кондес Л.О.
Ропій Л.М.