Справа № 22-9985 Головуючий в 1 інстанції-Діденко С.О.
Категорія - 21 Доповідач- Бабенко П.М.
РІШЕННЯ іменем України
31 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьрвої О.М.
суддів- Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі - Баклановій Ю.В.. за участю представника відповідача - Коровіна П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного підприємства „Добропіллявугілля" про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
21 серпня 2006 року позивачі звернулись з вказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні трудових обов'язків у ВП „Шахта „Новодонецька" загинув їх син ОСОБА_3.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м .Добропілля Донецької області їм призначена одноразова допомога на сім'ю та щомісячні страхові виплати.
Через загибель сина їм спричинена моральна шкода, оскільки вони перенесли моральні страждання через те, що втратили близьку людину, яка їх підтримувала та надавала радощів.Порушено їх нормальний образ життя, ця втрата є незворотною та вимагає від них додаткові зусиль для організації свого життя, вони втратили можливість реалізації своїх звичок та бажань , було порушено їх життєвий уклад, тому вони зазнають моральних страждань. Просили стягнути з відповідача на їх користь по 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2006 року вказаний позов задоволений частково. На користь позивачів з відповідача стягнуто по 35 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
З вказаним рішенням не погодився відповідач, який приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення ,яким відмовити позивачам в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Зазначив, що висновки суду про стягнення моральної шкоди з підприємства на підставі ст.ст. 440-1, 456 ЦК Української РСР ( в ред.. 1963 року ) не ґрунтуються на законі, оскільки вказані правовідносини регулюються ст..6, ч 3 ст.28, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , і вони виникли в період дії цього Закону, але суд на цей закон не звернув уваги і ухвалив рішення ,невірно застосувавши норми матеріального права.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляції підтримав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду зміні з наступних підстав:
Згідно із ст. ст.. 440-1 ,456 ЦК Української РСР в ред.. 1963 року , який діяв на час виниклих правовідносин , в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Моральна ( немайнова) шкода заподіяна громадянину діянням іншої особи, яка порушила його законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вище вказаного. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості..
За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України ,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Судом встановлено, що син позивачів ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з відповідачем, працюючи електрослюсарем підземним у ВП „ Шахта Новодонецька" ДП „Добропіллявугілля" 28.05.02 року біля 22.40 год. при виконанні трудових обов'язків в результаті нещасного випадку на виробництві він був смертельно травмований.
Позивачам спричинено моральні страждання з вини відповідача, оскільки загинув їх син ,який проживав разом з позивачами, з якими він вів сумісне господарство , що призвело до позбавлення позивачів можливостей реалізації своїх звичок та бажань, негативних наслідків морального характеру, порушенню їх нормальних життєвих зв'язків та вимагають додаткових зусиль для організації життя.
За вказаних обставин суд обґрунтовано дійшов до висновку про наявність у позивачів права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної їм загибеллю їх сина, з ДП „Добропіллявугілля" ,а не з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля за нормами вказаного цивільного Кодексу , оскільки Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування моральної шкоди не передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім'ї загиблого, передбачене таке відшкодування тільки самому потерпілому.
Але висновки суду про розмір відшкодування шкоди не відповідають обставинам справи.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував вимог законодавства та вказаної Постанови Пленуму Верховного суду . не навів у достатній мірі мотивів, за яких стягнув вказану суму на відшкодування моральної шкоди..
В справі відсутні докази на те, що через смерть сина позивачі не мають можливості реалізувати свої звички та бажання, що порушені їх нормальні життєві зв'язки та які додаткові зусилля позивачі надають для організації свого життя. Судом не враховано ,що позивачам сплачено одноразову допомогу у зв'язку з загибеллю сина.
Суд першої інстанції визначив відшкодування моральної шкоди у явно завищеній сумі, без урахування конкретних обставин справи ,характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, моральних страждань позивачів та без дотримання принципів розумності та справедливості.
Виходячи з вказаних обставин рішення суду слід змінити, зменшивши суму відшкодування до 20 000 грн. кожному , що є справедливою сатисфакцією для позивачів.
Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду та відмови е задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.440-1, 456 ЦК Української РСР в ред.. 1963 року ст.ст. 303, п.З ч.1 ст. 307, п.З ч.1 ст.309 , ст.313- 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Добропілллявугілля" задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2006 року змінити.
Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Державного підприємства „Добропілллявугілля" на користь ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 з 35 000 грн. кожному до 20 ( двадцяти) тисяч грн. кожному.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.