ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 448
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.10.2006 | Справа №2-16/13225-2006А |
За позовом – Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32 «А», код ЄДРПОУ 20732066, п/р 26002301321048 в КЦО ПІБ, МФО 324430)
До відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 1/9)
Про визнання нечинним податкових повідомлень – рішень та зобов’язання вчинити дії
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Бочарова Н.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
26.09.2006 року
від позивача – Харманська Д.О. представник, дов. № 58 від 17.08.2006 року, Гнатюк Є.С. представник, дов. № 67 від 21.09.2006 року
від відповідача – Шадріна О.Л., завідуюча сектором, дов. № 15514/9/10 від 06.09.2006 року
10.10.2006 року
від позивача – Харманська Д.О. представник, дов. № 58 від 17.08.2006 року, Шевченко О.В., представник, дов. № 59 від 17.08.2006 року.
від відповідача – Щербіна Д.С., головний державний податковий інспектор дов. № 13098/9/10 від 11.10.2005 року
Суть спору: Позивач ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», м. Сімферополь звернувся до господарського суду з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції м. Сімферополя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0007292301/1 від 17.07.2006 р., № 0007282301/1 від 17.07.2006 р., та зобов’язати ДПІ в м. Сімферополі відновити на особистому рахунку ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» суму бюджетного відшкодування у розмірі 16 476 грн.
Відповідач проти позову заперечує, та вказує, що у позивача відсутнє право на податковий кредит, і на бюджетне відшкодування у сумі вказаної в декларації, при цьому вказує, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету.
В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку ст. 150 КАС України, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 10.10.2006 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство «Електромашинобудівний завод «Фірма «СЕЛМА» зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК 30.05.1997р. та узято на податковий облік у ДПІ в м. Сімферополя.
14.06.2006року Державна податкова інспекція в м. Сімферополі винесла податкове повідомлення-рішення № 0007292301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 16 476 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0007282301/0 про донарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1380 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 414,00 грн.
Підставою для вказаних податкових повідомлень-рішень є акт додаткової позапланової невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод „Фірма СЕЛМА” з питань взаємовідносин з ПП „Кастінг”, ПП «Крим –Євробуд», ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Карвет» та правомірності віднесення сум ПДВ по даній операції до податкового кредиту ВАТ „Фірма СЕЛМА” за листопад, грудень 2005 року, січень 2006 року від 05.06.2006 р., 3511/23-4/20732066.
22 червня 2006 року позивач відповідно до пункту 5.2 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 р. звернувся до відповідача зі скаргою про перегляд спірних податкових повідомлень-рішень (вих. №1460 від 22.06.2006р.). 07 липня 2006 року у задоволенні цієї скарги було відмовлено. За наслідками розгляду скарги відповідач 17.07.2006р. виніс податкове повідомлення-рішення № 0007292301/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 16 476,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0007282301/1 про донарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1380,00 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 414 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.
В період з 22.12.2005р. по 12.01.2006р. ДПІ у м. Сімферополі здійснила документальну невиїзну (камеральну) перевірку з питання правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового зобов’язання та до податкового кредиту відповідно до декларації за листопад 2005 р., про що було складено відповідну Довідку від 12.01.2006р. №14/15-2/20732066 ( ст. справи 23).
З 23.02.2006 р. по 03.03.2006 р. ДПІ у м. Сімферополі здійснила документальну виїзну позапланову перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 р., про що було складено відповідну Довідку від 03.03.2006 р. № 1701/23-4/20732066 ( ст. справи 28).
З 20.03.2006 року по 30.03.2006 року ДПІ у м. Сімферополі здійснила документальну виїзну позапланову перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2006 року., про що було складено відповідну довідку від 30.03.2006 року № 2221/23-4/20732066 ( ст. справи 40).
Як вбачається з перелічених документів, ДПІ у м. Сімферополі при здійсненні перевірки правильності розрахунку позивачем податку на додану вартість, а саме бюджетного відшкодування, порушень податкового законодавства не встановила.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (надалі – Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка. Довідка – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктом господарювання.
Таким чином, при перевірці правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість ДПІ у м. Сімферополі порушень податкового законодавства у листопаді, грудні 2005р. та січні 2006р. не встановила.
Однак, 05.06.2006р. ДПІ у м. Сімферополі було складено Акт додаткової позапланової невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод „Фірма СЕЛМА” з питань взаємовідносин з ПП „Кастінг”, ПП «Крим –Євробуд», ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Карвет» та правомірності віднесення сум ПДВ по даній операції до податкового кредиту ВАТ „Фірма СЕЛМА” за листопад, грудень 2005 р., січень 2006 р., від 05.06.2006р. №3511/23-4/20732066. Вказаним актом встановлено порушення позивачем розрахунку сум бюджетного відшкодування у той же період, який раніше було перевірено.
Суд вважає, що проведення „додаткової” перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.
Такі ж самі види перевірок встановлені пунктом 1.2 Порядку.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковій орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Як вже було вказано вище, при проведенні документальної невиїзної перевірки відповідачем порушень розрахунку сум бюджетного відшкодування не встановлено, тому відсутні підстави для проведення додаткової перевірки. Крім того, додаткова перевірка здійснювалась значно пізніше ніж протягом 30 днів після камеральної перевірки.
Ані вказаними, ані іншими нормативними актами не передбачено право органу державної податкової служби проводити додаткову (по суті – повторну) перевірку правильності нарахування податків. Такий вид перевірки у законодавстві відсутній. Проведення додаткової перевірки тим більш є безпідставним за умови, що при проведенні перевірки у перший раз порушень законодавства встановлено не було. При проведенні додаткової перевірки відповідач на підставі тих самих документів зробив протилежні висновки.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 9 Кодексу адміністративного кодексу України передбачено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач перевищив свої повноваження, встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.
Крім того, висновки Акту перевірки, на підставі якого складено спірні податкові рішення-повідомлення, щодо порушень позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, не відповідають нормам податкового законодавства.
Так, відповідач вказує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такий висновок начебто витікає з системного аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі – Закон) визначено поняття бюджетного відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підпунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону визначено зміст термінів „податкове зобов’язання” та „податковий кредит”. Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена цим Законом.
При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Статтею 7 Закону встановлено порядок розрахунку та сплати податку на додану вартість. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Отже відповідно до Закону сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
Стаття 7 Закону, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати податку на додану вартість постачальниками грошима в бюджет. Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від’ємне значення податкових зобов’язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.
Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Крім того, пп. 7.7.7 п. 7.7 статті 7 Закону передбачає: якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган ... у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. У даному випадку, актом перевірки така невідповідність не встановлена. Крім того, вказаною нормою передбачено право податкового органу відмовити у наданні бюджетного відшкодування, тоді як відповідач взагалі позбавив позивача права на податковий кредит (зменшив суми податкового кредиту).
Відповідачем в акті перевірки з посиланням на пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону зроблено висновок, що однією з обов’язкових підстав включення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету постачальниками. Але при цьому відповідач не вказав, що мається на увазі сплата податку постачальниками всього ланцюгу господарських операцій, які передують операції з даним платником податку, а не тільки останнім постачальником у цьому ланцюгу. Крім того, у даній нормі Закону не вказано, що умовою включення до податкового кредиту є фактична сплата продавцем грошима до бюджету відповідних сум ПДВ, які заявлені до бюджетного відшкодування покупцем.
Більш того, вказаним підпунктом Закону забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Таким чином, відповідач в акті перевірки зробив невірні висновки, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення незаконних податкових повідомлень-рішень та безпідставного виключення з особового рахунку позивача ПДВ у сумі 16 476 грн.
Таким чином, позовні вимоги позивача засновані на Законі, підтверджуються матеріалами справами і підлягають задоволенню.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 6,80 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 10.10.2006 р.
Постанова оформлена та підписана відповідно до ст. 160 КАС України – 16.10.2006 р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити
2. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0007292301/1 від 17.07.2006 року винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі.
3. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0007282301/1 від 17.07.2006 року винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі.
4. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі відновити на особистому рахунку Відкритого акціонерного товариства електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» суму бюджетного відшкодування у розмірі 16 476 грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.