Справа №22-9877 Категорія-21
Головуючий в 1 інстанції-Клешньов О.І. Суддя-доповідач Бабенко П.М.
РІШЕННЯ іменем України
31 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого-судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І. при секретарі - Баклановій Ю.В. за участю позивача ОСОБА_1,представника відповідача-Криволуцької В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди ,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 70 000 грн. досилаючись на те, що в результаті шкідливих умов на виробництві він втратив професійну працездатність в розмірі 50 %, що спричинило йому моральну шкоду.
Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 21 вересня 2006 року частково задоволені вказані позовні вимоги позивача , стягнуто на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності 28 000 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Також суд не врахував , що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що відповідач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, судом не встановлено які саме негативні наслідки спричинили позивачеві моральну шкоду , що позивачем пропущений строк позовної давності за даним позовом. Також, що суд надав неправильну оцінку глибині душевних та фізичних страждань, не врахувавши , що позивач є частково працездатним, що суд стягнув відшкодування ,не врахувавши принципи розумності та справедливості.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач просив апеляцію відхилити, а рішення суду залишити без змін зазначивши, що вказане рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , . перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід задовольнити частково , а рішення суду - змінити з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював в підземних умовах на шахті ім. Гагаріна , шахті „Кочегарка" , де в результаті шкідливих умов праці захворів на професійні захворювання: хронічний бронхіт , деформуючий артроз колінних суглобів.
Згідно висновку МСЕК від 16.06.04 року йому вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з хронічним бронхітом.
За висновком МСЕК від 20.02.06 року йому також встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 20% внаслідок , деформуючого артрозу колінних суглобів. За с сукупністю вказаних профзахворювань встановлено 50% втрати професійної працездатності , позивачеві ,також встановлена третя група інвалідності висновком МСЕК від 21.06.05 року через хронічний бронхіт безстроково.
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він переніс і зносить фізичні та душевні страждання через втрату здоров'я. Він неодноразово лікувався , відчуває фізичний біль ,порушення сну, зниження рухливості , що потягло за собою зміну звичок, засобів життя, вплинуло на коло його спілкування, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст. .23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом обставини про втрату позивачем професійної працездатності та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання , висновками Донецької ОКБП та МСЕК. виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін (а.с.5-15,16,17,18,19,21-33,35 -36,38,39-43, 44,45,46 )
За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано надійшов до висновку про те, що позивачеві вказаним заподіяна моральна шкода ,але висновки суду про розмір відшкодування шкоди не відповідають обставинам справа.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував вимог законодавства та вказаної Постанови Пленуму Верховного суд} , не навів у достатній мірі мотивів, за яких стягнув вказану суму на відшкодування моральної шкоди..
Суд не врахував , що позивач після встановлення йому ступеню втрати працездатності не лікувався стаціонарно у зв'язку з профзахворюванням , вказані профзахворювання у нього не прогресують ,що позивачу протипоказана за станом здоров'я лише протипоказаний тяжкий фізична праця у підземних умовах, в контакті з пилом, газами, тобто інша фізична праця не протипоказана. Ці обставини підтверджені медичними документами .
Суд також не врахував, що в судовому засіданні не підтверджені доказами доводи позивача про те, що профзахворювання потягло за собою зміну звичок, засобів життя, вплинуло на коло його спілкування, що йому необхідно через хворобу додавати додаткових зусиль для організації свого життя та які додаткові зусилля він додає.
Тому апеляційний суд приходить до висновку , що суд першої інстанції визначив відшкодування моральної шкоди у явно завищеній сумі, без належного урахування конкретних обставин справи та без дотримання принципів розумності та справедливості.
Виходячи з вказаних обставин рішення с>ду слід змінити, зменшивши суму відшкодування до 15 000 грн. ,яка буде справедливою сатисфакцією для позивача.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", оскільки до цього Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд вбачає підстави для часткового задоволення апеляції та зміни рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.23 ЦК України,ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.ст. 303, 307 п.З, п.З ч.1 ст.309 , ст.313- 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 21 вересня 2006 року змінити.
Зменшити суму відшкодування моральної шкоди, стягнутої з з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 з 28 000 грн. до 15 000 ( п'ятнадцяти тисяч )грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.