Кримінальне провадження (справа)

№ 216/335/13- к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Мазурчака В.М.,

при секретарі судового засідання Марущак І.А.,

за участі:

прокурора Качалової О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

його захисника адвоката ОСОБА_2,

представника малолітньої потерпілої Міщенко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження (справу) про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: місто Кривий Ріг, місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1, громадянина України, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19.11.1997 року Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, освіта середня, інваліда 3 групи, не працюючого, раніше не судимого, неодруженого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.146 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вказаного вище злочину при таких фактичних обставинах:

20.11.2012 року приблизно о 18.00 годин ОСОБА_1, знаходячись у дворі домоволодіння за адресою: м. Кривий Ріг Центрально-Міський район, вул. Ентузіастів, 122, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на викрадення людини, шляхом обману та зловживання довірою, скористувавшись тим, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. є малолітньою та у зв'язку з цим не розуміє значення вчинених з нею дій, таємно викрав останню, після чого помістив її до приміщення погребу літньої кухні на території домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 де утримував її.

21.11.2012 приблизно о 00.10 год. ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції у дворі АДРЕСА_1

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 146 КК України за ознаками викрадення людини, вчинене щодо малолітнього.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується, визнав повністю, підтвердив свої показання на досудовому слідстві, фактичні обставини обвинувачення і пояснив, що дійсно вчинив вказаний вище злочин за обставин, які вірно встановленні стороною обвинувачення, пояснив, що показання давав і дає добровільно, заборонених методів до нього зі сторони обвинувачення не застосовувалось.

Пояснив, що малолітня ОСОБА_5 попросила його розбити горіх. Дівчинка була одягнена в піжаму. Він взяв її за руку, запросив до себе послухати музику, пригостити кексом. Вона погодилась і пішла з ним. У погріб сховав малолітню з метою, щоб її мати ОСОБА_3 звернула на нього увагу. Зробив це орієнтовно в 18:00 год 20.11.2012 року і тримав орієнтовно до 00:00 години. Умисел у нього виник десь о 19:30 год, за руку її завів у погріб, вона добровільна спустилась. Обвинувачений попросив малолітню посидіти у погребі, сказав, що прийде пізніше; зачинив погріб, опустивши кришку. Потім дзвонила сусідка ОСОБА_11, яка шукала дитину; приходила мати дитини ОСОБА_3 Він їм не розказав про те, що сховав малолітню, а робив вигляд, що шукає дитину разом з ОСОБА_3

Пояснив суду, що чітко усвідомлював незаконність своїх дій, зробив це умисно з метою, щоб ОСОБА_3 погодилась з ним жити, оскільки він симпатизує їй. Іншої мети у нього не було, дитині він не завдавав і не мав намір завдати фізичного чи морального болю тощо.

Після приїзду працівників міліції він зізнався, що дитина у нього, добровільно показав її місце перебування, попросив вибачення. У скоєному розкаюється.

Представник малолітньої потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, суду пояснила, що обвинувачений на час скоєння злочину був їх сусідом, з ним склались нормальні стосунки, іноді, коли вона не мала змоги, вона довіряла обвинуваченому заводити (забирати) її дитину в школу.

20.11.2012 року о 13:00 год. вона забрала дитину із школи і привела до дому. Десь о 18:00 год. її донька вийшла у двір у махровій піжамі в туалет перед сном і тривалий час не поверталась. Вона зайшла до ОСОБА_11, у якої орендує житло, там доньки не було. Потім побігла до обвинуваченого, який сказав, що про дитину нічого не знає; шукала на вулиці. О 20:30 вона зателефонувала до міліції. Після приїзду міліції, яка разом з нею і обвинуваченим зайшла до ОСОБА_1 додому, останній став хвилюватись, після чого зізнався в крадіжці доньки, показав місце її знаходження та усе розповів. У приміщенні літньої кухні обвинувачений відкрив погріб, в якому була її донька. Донька розповіла як обвинувачений її заманив та закрив у погребі, при цьому не ображав, не чіпав, не бив, одяг не знімав. Раніше конфліктів у неї з обвинуваченим не було. Представник потерпілої просить не суворо покарати обвинуваченого, оскільки їй його просто жаль, зазначає, що вона його простила.

22.02.2013 в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що займає посаду начальника СКР Центральо-Міського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в дніпропетровській області. 20.11.2013 він виїздив на місце скоєння злочину. В ході усного спілкування з ОСОБА_1 останній поводився нервово, плутався в поясненнях, почервонів, після чого пояснив, що дівчинка знаходиться у нього у літній кухні у дворі АДРЕСА_1. Йому було запропоновано повернути дитину, після чого він дозволив працівникам міліції увійти до приміщення літньої кухні за вказаною адресою, де відчинив дверцята погребу та вказав на місце знаходження дитини. Працівники міліції дістали з погребу малолітню ОСОБА_5 та передали її матері ОСОБА_3 Одразу після цього дитина з матір'ю була відвезена до 1-ї лікарні і оглянута лікарем, тілесних ушкоджень не виявлено, діагноз - соматично здорова.

28.02.2013 в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дав аналогічні покази як і свідок ОСОБА_6

05.03.2013 допитана в судовому засіданні в присутності матері та психолога ОСОБА_8 малолітня потерпіла ОСОБА_5 за відсутності обвинуваченого суду пояснила, що після уроків вона з мамою прийшла до дому, поїли, вчили уроки, збирались спати. Вона вийшла на вулицю в туалет. На вулиці дядько ОСОБА_1 підійшов до неї, схватив за руку та потягнув до себе додому. Дав тістечко, завів на кухню, а потім спустив руками до глибокого погребу та закрив кришку. Вона налякалась, заснула. Через деякий час кришку відкришили міліціонери, підняли її нагору, де вже була мама. ОСОБА_9 її не чіпав, не роздягав. Психолог ОСОБА_8 суду пояснила, що дитина давала і дає однакові пояснення, що свідчить про те, що вона не перебільшує.

Покази обвинуваченого підтверджуються також зібраними і дослідженими під час судового слідства іншими доказами: протоколом огляду місця події від 20.11.2012 року (а.с.7-9 матеріалів кримінального провадження № 12012040070000012 - далі - МКП), протоколом допиту представника малолітнього потерпілого від 21.11.2012 (а.с.21-23 МКП), протоколом допиту малолітнього потерпілого від 21.11.2012 року (а.с.24-27 МКП), протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.11.2012 року (а.с.28-30 МКП), протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 21.11.2012 року (а.с.31-33), протоколом допиту підозрюваного від 28.11.2012 року (а.с. 53-55).

Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно, стороною захисту підтверджуються, узгоджені між собою та підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими судом під час судового слідства.

Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мало місце діяння, вчинення якого інкримінується обвинуваченому; це діяння містить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України за ознаками викрадення людини, вчинене щодо малолітнього.

При індивідуалізації покарання суд враховує такі фактичні обставини та дані про особу обвинуваченого:

Обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст.66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості.

Обвинувачений вчинив злочин вперше.

Обвинувачений під наглядом лікаря-нарколога не перебував і не перебуває (а.с.36 МКП), відповідно до довідки вих. №7012 від 26.11.2012 року обласного комунального закладу «Психоневрологічний диспансер» ОСОБА_1 спостерігається лікарем-психіатром з 1976 року з приводу розумової відсталості в ступені помірно-вираженої дебільності.

Відповідно до характеристики вих. №2300 від 27.11.2012 року, виданої за місцем роботи, працює на ПрАТ «Криворізький міськмолокозавод №1 з 08.10.2007 року вантажником відділу збуту. Є інвалідом з дитинства 3 групи безстроково; за час праці зарекомендував себе відповідальним, добросовісним, працелюбним робітником. Порушень трудової дисципліни та громадського порядку не допускав. У колективі не конфліктний, спокійний (а.с.38 МКП). Відповідно до характеристики за місцем проживання від 27.11.2012 (а.с.39 МКП) з сусідами підтримує доброзичливі стосунки, безконфліктний, шкідливих звичок не має, скарг від сусідів не надходило, проживає сам. До військової служби не придатний (а.с.41 МКП).

Певним чином з негативного боку характеризують обвинуваченого аркуші з написами різного еротичного характеру відносно малолітніх (а.с.73 МКП) суд оцінює такі аркуші в сукупності із скоєним як те, що обвинувачений в певній мірі може бути небезпечним для оточуючих і потребує тимчасової ізоляції на майбутнє.

Відповідно до акту №1 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 03.01.2013 року (а.с. 86-90 МКП) щодо ОСОБА_1 у випадку засудження рекомендовано застосувати примусові міри медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання. Оцінюючи описову частину цього акту суд звертає увагу на такі обставини, що обвинувачений неодноразово проходив лікування, а також на те, що з 19.01.1993 року по 16.02.1993 року проходив стаціонарне лікування в Криворізькому ПНД, госпіталізація пов'язана з тим, що сексуально розкутий, роздягався до гола, пробував вступити із матір'ю в статеві зносини.

Аналізуючи наведені сторонами обвинувачення та захисту докази, що характеризують особистість обвинуваченого, суд лише частково вважає за доцільне звернути увагу на те, що потерпіла просить йому найменш суворе покарання разом із захисником, оскільки метою покарання відповідно до ст.50 КК України є також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Негативні прояви характеру обвинуваченого знайшли своє втілення в діях не вперше, що свідчить про певну тенденцію та системність. Суд вважає за доцільне застосувати обмеження волі строком на 2 роки, виходячи, в тому числі, але не виключно із інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, які полягають у необхідності забезпечення безпеки іншим дітям. Однак, покарання, яке просить прокурор є занадто суворим з огляду на обставини вчинення злочину та позитивні характеристики обвинуваченого, в тому числі за місцем його роботи, які надані стороною захисту.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 374 Кримінального процесуального кодексу України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді 2 (двох років) обмеження волі із застосуванням примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

Міру запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Матеріали кримінального провадження № 12012040070000012 зберігати при матеріалах кримінального провадження суду № 216/335/13-к.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Мазурчак В.М.