Справа № 712/22975/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді - Сочки В.І., при секретарі судових засідань Козар Г.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Самолюка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про зобов'язання призначити та виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про зобов'язання призначити та виплатити їй допомогу по тимчасовій непрацездатності згідно з листками непрацездатності серії АВФ за №№ 404822, 499159, 484280, 404993, 484513, 492759, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, яка працювала у ТОВ «Фоззі-Фуд» на посаді охоронника у відділі охорони магазину № 73 у м. Ужгороді у період з 19.04.2010 року по 05.11.2012 року, з метою призначення та виплати їй допомоги по тимчасовій непрацездатності, неодноразово зверталася до відповідача у встановленому законодавством порядку з відповідними заявами від 03.09.2012 року та від 22.11.2012 року, до яких були додані листки непрацездатності серії АВФ № 404822 за період з 14.02.2012р. по 22.02.2012р., серії АВФ № 499159 за період 23.02.2012р. по 30.03.2012р., серії АВФ № 484280 за період з 31.03.2012р. по 18.04.2012р., серії АВФ № 404993 від 19.04.2012р. по 26.04.2012р., серії АВФ № 484513 за період з 27.04.2012р. по 12.06.2012р. та серії АВФ № 492759 за період з 14.06.2012р. по 19.07.2012 року відповідно, які є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності. Проте, всупереч ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідач виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі вищезазначених листків непрацездатності не здійснив, рішення про призначення позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності або про відмову у призначенні такої допомоги не прийняв. ОСОБА_4 вказує на те, що повернення працівнику на доопрацювання листків непрацездатності, як це зробив відповідач згідно з листом № 1945/03 від 10.12.2012 року, не передбачено ст. 36 вищенаведеного Закону в якості підстави для відмови у виплаті працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності. Крім того, позивач зазначає, що повернення листків непрацездатності «для дооформлення» без прийняття відповідного рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності взагалі не передбачено законодавством України. Позивач наголошує, що листки непрацездатності оформлені у встановленому законом порядку, містять всі необхідні реквізити. Крім того, з огляду на звільнення 05.11.2012 року позивача з посади охоронника у відділі охорони магазину № 73 у м. Ужгороді на підставі поданої нею заяви про звільнення за власним бажанням, а також враховуючи не проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем у день її звільнення з роботи, позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні. При цьому, обґрунтовує свою позицію ст.ст. 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 5000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову. Пояснив, що листки непрацездатності, надіслані позивачем, заповнені з порушенням порядку, встановленого Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 532/274/136-ос/1406 від 03.11.2004 року, а тому повернуті позивачу на дооформлення. Крім того, зазначив, що відповідач не відмовляв позивачу у проведенні оплати згідно листків непрацездатності серії АВФ за №№ 404822, 499159, 484280, 404993, 484513, 4922759, а виплату на допомогу по тимчасовій непрацездатності здійснить лише після оформлення вказаних листків непрацездатності у відповідності до вимог Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності. Представник відповідача також пояснив, що розрахунок з позивачем при його звільненні з роботи проведено у повному обсязі, відповідач своїми діями не спричинив позивачу жодних моральних страждань, а тому підстав вимагати стягнення з відповідача суми 5000 грн. моральної шкоди у позивача немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, з огляду на їх належність і допустимість, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивач у період з 19.04.2010 року по 05.11.2012 року працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на посаді охоронника у відділі охорони магазину № 73 у м. Ужгороді.

Позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про виплату їй допомоги по тимчасовій непрацездатності, до яких були додані листки непрацездатності серії АВФ № 404822 за період з 14.02.2012р. по 22.02.2012р., серії АВФ № 499159 за період 23.02.2012р. по 30.03.2012р., серії АВФ № 484280 за період з 31.03.2012р. по 18.04.2012р., серії АВФ № 404993 від 19.04.2012р. по 26.04.2012р., серії АВФ № 484513 за період з 27.04.2012р. по 12.06.2012р. та серії АВФ № 492759 за період з 14.06.2012р. по 19.07.2012 року відповідно. Факт звернень позивача до відповідача підтверджується копіями заяв від 03.09.2012 року та від 22.11.2012 року.

Станом на 17.12.2012 року відповідач не здійснив виплату позивачеві допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності серії АВФ за №№ 404822, 499159, 484280, 404993, 484513, 492759 та не прийняв рішення про призначення позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності або про відмову у призначенні такої допомоги. Натомість, як вбачається зі змісту листа вих. № 1945/03 від 10.12.2012 року, відповідач повернув листки непрацездатності позивачу на дооформлення у зв'язку з порушенням порядку їх заповнення та повідомив позивача про те, що всі належні йому виплати будуть проведені лише після виправлення відомостей у вказаних листках непрацездатності у відповідності до вимог Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 532/274/136-ос/1406 від 03.11.2004 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 35 вищенаведеного закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, як визначено ч. 1 ст. 51 Закону, є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім випадків матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що відповідач за результатами розгляду заяв позивача не приймав рішення про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а лише повернув листки непрацездатності на дооформлення позивачу, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», яким регулюється порядок призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, не передбачено повернення листків непрацездатності для дооформлення без прийняття відповідного рішення про призначення або про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Таким чином, суд констатує, що оскільки відповідачем станом на день звернення позивача з позовною заявою до суду не прийнято рішення про призначення позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності чи про відмову у призначенні такої допомоги, відповідачем порушено імперативні приписи, передбачені ч. 1 ст. 52 вищезазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Звільнення позивача за власним бажанням, який захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності. Зі змісту ч. 1 с. 4 Закону вбачається, що право на матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, в тому числі й допомогу по тимчасовій непрацездатності виникає, з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення.

Не беруться судом до уваги також посилання відповідача на положення Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 532/274/136-ос/1406 від 03.11.2004 року, в якості обґрунтування правомірності своєї позиції по нездійсненню виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності серії АВФ за №№ 404822, 499159, 484280, 404993, 484513, 492759, оскільки ч. 1 ст. 36 Закону визначено вичерпний перелік випадків, за яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.

Крім того, судом в ході судового розгляду справи досліджено наявні у матеріалах справи копії листків непрацездатності та встановлено, що вони видані у відповідності до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України N 455 від 13.11.2001 року з наступними змінами та доповненнями.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд вважає обгрунтованою вимогу позивача про зобов'язання призначити та виплатити йому допомогу по тимчасовій непрацездатності згідно листків серії АВФ за №№ 404822, 499159, 484280, 404993, 484513, 492759.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) виплачується застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Згідно з п. 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001 року, встановлено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи), - для допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

У відповідності до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а також у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом було встановлено, що 05.11.2012 року позивач була звільнена з посади охоронника у відділі охорони магазину № 73 у м. Ужгороді на підставі поданої нею заяви про звільнення за власним бажанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на нездійснення відповідачем повного розрахунку з позивачем при його звільненні з роботи згідно листків непрацездатності серії АВФ за №№ 404822, 499159, 484280, 404993, 484513, 492759 в частині, що підлягала виплаті за рахунок коштів відповідача як роботодавця та порушення відповідачем приписів ст. 47, 116 КЗпП України, вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з позивачем слід задовольнити.

Середньоденна заробітна плата складає: 943,40 грн. (за січень 2012 р.) + 937,50 грн. (за жовтень 2012 р.) = 1880,90 грн. / 43 робочих дня = 43,74 грн.

Кількість днів затримки розрахунку за період з 05.11.2012 р. по 12.03.2013 р. складає: за листопад 2012 року - 25 днів, за грудень 2012 року - 31 день, за січень 2013 року - 31 день, за лютий 2013 року - 28 днів, за березень 2013 року - 12 днів, тобто всього 127 днів.

Таким чином сума грошових коштів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає: 127 днів х 43,74 грн./день = 5554,98 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України встановлено право працівника на відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Позивач тривалий час перебувала на лікарняному та не могла працювати з огляду на тяжкість хвороби та встановлений діагноз, допомога по тимчасовій непрацездатності є фактично єдиним джерелом її доходів в період хвороби, як випливає з пояснень представника позивача, нездійснення відповідачем виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності спричинило суттєві фінансові труднощі, неможливість придбати всі необхідні медикаменти для лікування, що зумовило переживання за стан здоров'я, можливість повноцінного одужання, моральний дискомфорт та душевні страждання.

Враховуючи перераховані обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3500 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України встановлено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Фоззі-Фуд» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за період з 05.11.2012 року по 12.03.2013 року, в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню, в сумі 1312,20 грн. (30 днів х 43,74 грн. = 1312,20 грн.)

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 35-37, 50-52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», ст.ст. 10, 11, 27, 58, 59, 60, 208, 209, 212-215, 218, 364, 294 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про зобов'язання призначити та виплатити їй допомогу по тимчасовій непрацездатності, стягнення виплат на допомогу по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» призначити та виплатити ОСОБА_4 у встановленому порядку допомогу по тимчасовій непрацездатності згідно з листками непрацездатності серії АВФ за №№ 404822, 499159, 484280, 404993, 484513, 492759.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період з 05.11.2012 року по 12.03.2013 року у розмірі 5554,98 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні дев'яносто вісім копійок), допустивши негайне виконання рішення суду в цій частині в межах суми стягнення за один місяць, в сумі 1312,20 грн. (одна тисяча триста дванадцять грн. 20 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на користь ОСОБА_4 суму 3 500 грн. (три тисячі п'ятсот гривень) завданої моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» в дохід держави судовий збір у розмірі 160 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сочка В.І.