АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1975 /2006                                                Головуючий у І інстанції Озеров В.О.

Доповідач Савченко В.О.

РІШЕННЯ іменем України

2006 року листопада «09» дня. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду

Луганської області в складі:

головуючого Савченко В. О.,

суддів Оробцової Р.І., Мясоєдової С.С.

при секретарі Малошонок О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

по апеляційній скаті ОСОБА_1

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 22 лютого 2006 року

у   справі   за   позовом   ОСОБА_2  до   ОСОБА_1   про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

У його обґрунтування вказав, що 14 жовтня 2003 року в 14 годин 30 хвилин, на перехресті доріг вул. ім. Чернишевського і Жовтневої м. Старобільська Луганської області, відповідач, що керував автомобілем ВАЗ 2101 г-н НОМЕР_1, скоїв дорожно-транспортної пригоди, у результаті якої йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. У зв*язку з тим він став інвалідом, тривалий час лікувався.

Позивач просив стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди, пов*язаної з лікуванням 11929 грн. 08 коп, моральної шкоди - 20000 гривень, та стягувати мінімальну заробітню плату щомісячно до повного відновлення працездатності.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 22 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. частково задоволено 3 відповідача на користь позивача стягнуто 2567 грн. 68 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, судові витрати у сумі 4477 грн. 40 коп.; на користь держави стягнуто державне мито у сумі 125 грн. 68 коп. В іншій частину позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1., не погоджуючись з судовим рішенням, просить змінити його та зменшити суму відшкодування шкоди, стягнутої з нього на користь позивача: матеріальної 598 грн. 75 коп., моральної до 1000 грн. а також відмовити позивачеві у задоволенні інших позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги відповідач вказав, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги, не перевірив розрахунку матеріальної шкоди і судових витрат, стягнув моральну шкоду, не врахувавши фактичні обставини справи та його матеріальний стан. Вважає що у позивача не було необхідності оплачувати сторонньою допомогу, лікуватися в Росії, користуватися юридичною допомогою адвоката з іншого міста.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що є підстави для часткового, задоволення „апеляційної скарги та зміни судового рішення.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Цим вимогам закону оскаржене рішення у достатній мірі відповідає.

Суд повно і всебічно з'ясував обставини у справі, правильно прийшов до висновку обгрунтованість   позовних вимог ОСОБА_2.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як. на підстави своїх вимог і заперечень.

На думку колегії суддів позивачем надані докази у підтвердження доводів його позову щодо заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди відповідачем, обов*язковість відшкодування її останнім.

У відповідності зі ст. 1187 ГК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що відповідно до правових підстав володіє транспортним засобам, механізмом, іншим об'єктом, використання, збереження, або зміст якого створює підвищену небезпеку.

Так, з матеріалів справи, яким дана правильна юридична оцінка судом першої інстанції, вбачається, що 14 жовтня 2003 року в 14 годин 30 хвилин, на перехресті доріг вул. ім. Чернишевського і Жовтневої м. Старобільська Луганської області, з вини відповідача, що керував автомобілем ВАЗ-2101, д/н НОМЕР_1, був травмований позивач з заподіянням останньому тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_1. з місця ДТП зник. Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 7 липня 2005 року, кримінальна справа у відношенні ОСОБА_1. по ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, припинена у зв'язку з застосуванням до нього акту амністії.Згідно висновку МСЄК позивача визнано інвалідом 3 групи. Факт перебування його на лікуванні у лікувальних закладах, необхідність такого лікування та витрати останнього щодо придбання ліків, оплати вартості проїзду до-місця лікування, необхідність та оплата вартості стороннього догляду під час хвороби, підтверджуються наданими доказами, які не викликають сумніву у судової колегії.Доводи апелянту щодо того що позивач безпідставно вибрав місцем лікування м. Вороніж РФ, користувався юридичною допомогою, яку надавав йому фахівець з того ж міста, не можна вважати обгрунтованим. Позивач мав право звертатися за медичною допомогою та отримувати її за своїм розсудом у любому лікарняному закладі, який має право таку допомогу надавати. Заборони щодо отримання юридичної допомоги у фахівців з іншої країни законом не передбачено.урахування добровільно відшкодованої відповідачем  суми матеріальної шкоди у розмірі 7300 грн, суд

першої інстанції правильно визначив вартість понесених позивачем затрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь останнього за винятком грошових сум по оплаті проїзду адвоката позивача. Такі витрати не підлягають відшкодовуванню ОСОБА_1. й тому судове рішення у цієї частині підлягає зміні -  зменшенню стягнутої з відповідача суми матеріальної шкоди до 1653 гривень 28 копійок.Стаття 1167 ЦК України передбачає що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка таку шкоду завдала, при наявності її вини.Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у його постанові «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди» від 31.03.95 року № 4 з наступними змінами, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування морального (немайнового) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій особи що її заподіяла, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями такої особи і її вини в заподіянні шкоди. Встановленню підлягають і ті обставини, чим же підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, при яких обставинах або яких діях (бездіяльності) вони заподіяні, у якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяний йому шкода і з чого при цьому він виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку і про те, що позивачу у результаті дорожно-транспорної пригоди була заподіяна моральна шкода, що повинна бути відшкодована відповідачем. Сума моральної шкоди, визначена судом, сумніву, з урахуванням обставин

справи,    сумніву не викликає й тому доводи відповідача про необґрунтованості судового рішення, є надуманими в повному обсязі і задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта, за винятком необґрунтованості" судового рішення у частині оплати вартості проїду адвоката, не заслуговують на увагу, є надуманими й тому підстав для задоволення апеляційної скарги у вказаному више обсязі, немає.

 Керуючись ст.ст. 307; 309, 313,314 ЦПКУкраїни,-   

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 22 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди змінити.

Зменшити   суму   відшкодування   матеріальної   шкоди,   стягнутої   з   ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 1653 гривень 28 копійок.

Зменшити суму судового збору стягнутого з ОСОБА_1 у дохід держави до 59 гривень 50 копійoк.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили  рішенням    апеляційного

суду.