Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2013 року Справа № 5002-26/2123-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Сотула В.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 23.04.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Севпродукт";
відповідача, не з'явився, казенне підприємство "Південний еколого-геологічний центр";
відповідача, не з'явився, пансіонат "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр";
розглянувши апеляційну скаргу казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 15 січня 2013 року у справі №5002-26/2123-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт"
до 1. казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр"
2. пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр"
про стягнення 152176,78 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" просить стягнути із казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" та пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" за договорами поставки №б/н від 01 червня 2010 року, №17 від 10 травня 2011 року та №27 від 20 червня 2011 року заборгованість за отриманий товар в розмірі 152176,78 грн. (т.1, а.с. 2-4).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними згідно укладених між сторонами договорами поставки від 01 червня 2010 року, 10 травня 2011 року та 20 червня 2011 року .
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року у справі №5002-26/2123-2012 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" на користь позивача 152176,78 грн. заборгованості. Провадження у справі в частині позовних вимог до пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" - припинено.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що на виконання умов договорів поставки від 01 червня 2010 року, 10 травня 2011 року та 20 червня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" за видатковими накладними поставило відповідачу товар на загальну суму 450363,23 грн., проте у порушення умов договорів, товар було оплачено частково, у зв'язку із чим залишок заборгованості у розмірі 152176,78 грн. визнано місцевим господарським судом підлягаючим стягненню на підставі статті 193 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України.
Висновки суду першої інстанції обґрунтовані також посиланням на висновок судової економічної експертизи, відповідно до якого підтверджується наявність заборгованості пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр", яка склалась перед позивачем за період із 07 серпня 2010 року по 16 вересня 2011 року.
Припиняючи провадження відносно пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр, місцевий господарський суд зазначив, що пансіонат є відокремленим підрозділом казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр", однак не має статусу юридичної особи, що у розумінні пункту 1 частини 1 статті 80 господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі.
Не погодившись з зазначеним рішенням, казенне підприємство "Південний еколого-геологічний центр" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 15 січня 2013 року у справі №5002-26/2123-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову - відмовити.
Так, згідно апеляційної скарги, відповідач заперечує факт отримання від позивача продукції за видатковими накладними та звертає увагу, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують фактично поставку товару. Відповідач стверджує, що надані позивачем накладні на товар оформлені з порушення вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також, заявник апеляційної скарги звертає увагу на суперечливість висновку судової експертизи, оскільки, як стверджує відповідач, даним висновком не підтверджено наявність заборгованості саме за договорами поставки від 01 червня 2010 року, 10 травня 2011 року та 20 червня 2011 року.
Під час розгляду справи позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" просить залишити рішення суду першої інстанції без змін та звертає увагу, що факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими, товарно - транспортними та податковими накладними. Позивач звертає увагу на Запит ДПІ в Ленінському районі міста Севастополя ДПС про надання інформації та її документального підтвердження №4239/10/22-1, в якому відображені відомості про господарські відносини позивача із пансіонатом "Ізумруд".
У судовому засіданні, що відбулось 15 березня 2013 року представник позивача наполягав на вимогах заявленого позову, просив судову колегію у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, із нижченаведених підстав.
Під час розгляду справи встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" (постачальник) та пансіонатом "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" (покупець) укладено договори поставки б/н від 01 червня 2010 року, №17 від 10 травня 2011 року та №27 від 20 липня 2011 року (т.1, а.с. 11,12,13).
Умови вказаних договорів за своїм змістом - ідентичні, крім вартості договору та строку його дії.
Дані договори, відповідно до частини 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін, що посвідчує їх дійсність та реальність наміру сторін на їх виконання.
Так, згідно умов вищевказаних договорів, постачальник зобов'язується, відповідно до усних заявок покупця, поставити покупцю продовольчі товари, вказані в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється партіями на підставі усних заявок, що подаються покупцем. Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (п.1.1, 1.3,1.4).
Відповідно до 5 розділу договорів поставки, ціна кожної окремої партії товару погоджується сторонами при надходженні заявки від покупця та вказується в товарно - транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% суми за кожну партію товару, яка відпущена по накладній на розрахунковий рахунок постачальника в безготівковій формі.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладених між сторонами договорів, позивачем за період із 07 серпня 2010 року по 16 вересня 2011 року поставлено товар вартістю 450363,23 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (т.1., а.с. 14-36, 38-50, 52-63).
З наявних накладних вбачається, що пансіонат "Ізумруд" отримав поставлений товар, без будь-яких зауважень в повному обсязі, на загальну суму 450363,23 грн., про що свідчать відтиск печатки підприємства та підпис представника пансіонату.
Позивач наполягає на тому, що пансіонатом "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" здійснив часткове погашення заборгованості за придбаний товар у сумі 659,24 грн., та часткове повернення товару на суму 297527,21 грн., що підтверджується видатковими накладними про повернення товарів.
Втім, свої зобов'язання по оплаті товару на суму 152176,78 грн. відповідач не виконав; докази повернення товару на вказану суму в матеріалах справи також відсутні.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до приписів статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Так, матеріали справи містять висновок №171/12 судово - економічної експертизи від 10 грудня 2012 року, яка була призначена ухвалою господарського суду першої інстанції від 31 липня 2012 року (т. 3 а.с. 54-65).
Згідно цього висновку сума заборгованості пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" за період із 07 серпня 2010 року по 16 вересня 2011 року з урахуванням вхідного сальдо на 07 серпня 2010 року за даними пансіонату "Ізумруд" - підтверджується первинними документами у розмірі 154420,57 грн., за даними товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" - 152171,02 грн. Відхилення в сумі заборгованості утворилось за рахунок розбіжності в сумі вхідного сальдо на 2249,55 грн.
При цьому, у дослідницькій частині з цього питання зазначено, що сума заборгованості пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" за період із 07 серпня 2010 року по 16 вересня 2011 року без урахування вхідного сальдо на 07 серпня 2010 року за даними як пансіонату так і товариства підтверджується первинними документами у розмірі 33628,52 грн., та відхилення в сумі заборгованості не має.
У висновку також зазначено, що наданими документами пансіонату «Ізумруд» казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" та товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" не надається можливим встановити, які суми заборгованості за період із 07 серпня 2010 року по 16 вересня 2011 року утворились при виконанні договорів від 01 червня 2010 року, №17 від 10 травня 2011 року, №27 від 20 липня 2011 року.
Втім, в супереч доводів апеляційної скарги слід зазначити, що не зважаючи на вимоги статті 32, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не представлено жодних письмових, речових чи інших доказів, які підтверджували б що між сторонами існують інші договірні відносини.
Аналіз цих фактів дає підстави судовій колегії вважати, що між сторонами даного спору склалися відношення щодо виконання саме договорів поставки б/н від 01 червня 2010 року, №17 від 10 травня 2011 року та №27 від 20 липня 2011 року.
У дослідницькій частині висновку судового експерта №171/12 від 10 грудня 2012 року зазначено, що на дослідження судовому експерту від пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" та товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видаткові накладні на отримання товару за період із 07 серпня 2010 року по 16 вересня 2011 року, товарно - транспортні накладні за період травень - вересень 2011 року, платіжні доручення та виписки банку за період із 07 серпня 2010 року по 16 вересня 2011 року та накладні на повернення товару від пансіонату "Ізумруд". При дослідженні вказаних документів експерт дійшов висновку, що вони повністю відповідають чинному законодавству, а саме Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.
Крім того, експертом зазначено, що видаткові накладні, які були предметом дослідження, відображено в бухгалтерському обліку обох підприємств на загальну суму 450363,23 грн., з яких, згідно відомостей, які відображені належним чином в бухгалтерських регістрах обох підприємства, повернуто товару на суму 8665,47 грн.
За такими обставинами, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність первинних документів, які підтверджують фактичну поставку товару та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є неспроможними та такими що спростовуються матеріалами справи.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Обов'язок відповідача оплатити придбаний товар передбачений статтею 655 Цивільного кодексу України.
Факт досягнення домовленості з умов, які є істотними для даного правочину, підтверджується частковою сплатою відповідачем вартості товару.
Враховуючи доведеність факту поставки товару відповідачу та відсутність доказів погашення залишку заборгованості у розмірі 152176,78 грн., висновок місцевого господарського суду про стягнення вказаної заборгованості, судовою колегією визнається правомірнім, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
В супереч доводам апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції, судова колегія звертає увагу позивача на наступне.
За приписами п. п. 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один зі способів, які визначені вказаною статтею.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Так, матеріали справи містять податкові накладні, складені позивачем за період із 07 серпня 2010 року по 09 вересня 2011 року (т.1, а.с. 131-150, т.2, а.с. 24-60, які підтверджуються здійснення господарської операції купівлі - продажу товарів із пансіонатом "Ізумруд".
При цьому судова колегія приймає до уваги Запит про надання інформації та її документального підтвердження ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС, відповідно до якого податковий орган встановлює правомірність віднесення Пансіонатом "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" протягом 2009-2011 років до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість відповідно до виписаних податкових накладних, перелік яких додається (т.2, а.с. 1-2).
Слід зауважити, що спірні видаткові накладні, за якими здійснено запит - співпадають із податковими накладними, наданими позивачем. Отже, очевидним є той факт, що номер накладної, дата здійснення операції, як то суми зазначені по вказаним податковим накладним - ідентичні із сумами, на які була здійсненна поставка товару за спірними видатковими накладними.
Окрім того, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі відносно пансіонату "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр", з наступних підстав.
Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повним найменуванням відповідача (юридичної особи) є - казенне підприємство "Південний еколого-геологічний центр" (т.2, а.с. 8-9). В якості відокремленого підрозділу юридичної особи, зокрема зазначено пансіонат "Ізумруд".
Відповідно до частини 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарському процесуальному кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарському процесуальному кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Отже, спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо, зокрема спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу.
За таких обставин, враховуючи те, що пансіонат "Ізумруд" не має статусу юридичної особи, провадження в частині позовних вимог до Пансіонату підлягає припиненню.
Окрім того, судовою колегією досліджено питання дієздатності пансіонату "Ізумруд" під час підписання спірних договорів поставки.
Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, відповідач посилається на відсутність у особи, яка уклала оспорювані договори, необхідного обсягу цивільної дієздатності та стверджує, що казенне підприємство "Південний еколого-геологічний центр" не вчинило жодних дій, які б могли свідчити про схвалення правочину.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Колегія суддів зауважує, що у вказаних нормах закону йдеться про дієздатність сторони, а не дієздатність представника сторони, яким є керівник філії пансіонат "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" і на чому наполягає відповідач.
Так, матеріали справи містять довіреність №119 від 10 лютого 2010 року, яка видана казенним підприємством "Південний еколого-геологічний центр" на ім'я директора пансіонату "Ізумруд" Мисюля В.М. на право укладення та підписування від імені підприємства, зокрема договорів поставки продуктів харчування з обов'язковим затвердженням їх в казенному підприємстві "Південний еколого-геологічний центр".
Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Отже, всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження.
Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, у випадках, коли такі обмеження встановлені законом; коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців (абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців"); коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного правочину знала про обмеження, які встановлені.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" добросовісність набувача презюмується. Така ж правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 26.10.2011 року у справі № 5004/917/11, від 20.07.2011 року у справі № 33/128-22/397, від 31.08.2011 року у справі № 5005/2489/2011.
Отже, виходячи із наведеного, саме відповідач, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести, що на момент укладення спірного договору позивачу було відомо про існування обмежень повноважень директору пансіонату "Ізумруд". За загальним правилом, встановленим статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування. В даному випадку частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України обов'язок доказування того, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження, покладається саме на казенне підприємство "Південний еколого-геологічний центр".
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що позивач, укладаючи оспорювані договори, знав або не міг не знати про існуючі обмеження директора філії казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" - пансіонату "Ізумруд" щодо представництва юридичної особи.
Крім того, згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
За наявністю доказів підтвердження отримання пансіонатом «Ізумруд» товарів поставлених позивачем та їх часткової оплати, кошти на що надані юридичною особою казенним підприємством "Південний еколого-геологічний центр", свідчить про схвалення даного договору підприємством.
Викладене свідчить, що спірні договори поставки від 01 червня 2010 року, 10 травня 2011 року та 20 червня 2011 року укладено сторонами у відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства.
Окрім того, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання даних договорів поставки недійсними, судова колегія вважає їх на час розгляду справи - чинними.
За такими обставинами, доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування переглянутого рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, оскільки не спростовують викладеного.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року у справі №5002-26/2123-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.В.Сотула
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Севпродукт" (пр. Ген. Острякова, 246,Севастополь,99055)
2. Казенне підприємство "Південний еколого-геологічний центр" (вул. Беспалова, 47,Сімферополь,95017)
3. пансіонат "Ізумруд" казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" (пр. Нахімова, 14, смт Миколаївка, Сімферопольський район, АРК, 97546)