УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ, Солом»янська площа , 2-а

Справа № 22- 1273/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Голік Н.О.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В., Рейнарт І.М.

при секретарі - Дубик Ю.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Конверсбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Конверсбанк" про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2012 року задоволено позов ПАТ Конверсбанк", на його користь стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 198 574, 27 грн., витрати з оплати судового збору в розмір 1 477, 59 грн. та 120,00 грн. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Конверсбанк" про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд, в порушення положень Закону України "Про захист прав споживачів", не взяв до уваги той факт, що при укладенні кредитного договору зі сторони банку було допущено багато суттєвих порушень: не було надано ОСОБА_1, як споживачу фінансових послуг в сфері споживчого кредитування, обов'язкової інформації про умови кредитування в письмовій формі, було надано ОСОБА_1 кредит в ЄВРО, хоча доходи він отримує в гривні. Помилковим є висновок суду про те, що ОСОБА_1 не доведено того, що умови кредитування є несправедливими.

В судове засідання апеляційного суду відповідач та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому процесуальним законом порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2006 року між ТОВ «Партнер Банк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Партнер Банк», яке змінило назву на ПАТ «Конверсбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 35/978-ФО, згідно якого ОСОБА_1 було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 26 925 євро, строком до 26 жовтня 2011 року, зі сплатою за користування кредитом 11 % річних на купівлю автомобіля.

27 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 35/978-ФО/А, відповідно до умов якого останній для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором передав у заставу банку належний заставодавцю автомобіль.

Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 14 жовтня 2011 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 198 574,27 грн.., яку позивач, звернувшись з даним позовом, просив стягнути з відповідача, з урахуванням доповнень до позовних вимог.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, просив визнати недійсними кредитний договір і договір застави з підстав невідповідності цих договорів Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, банком не було надано відповідачу в письмовій формі інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, кредит фактично видавався у гривні, а в договорі зазначено валютою зобов'язання євро. У банку була відсутня індивідуальна ліцензія на право здійснення валютних операцій.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з доведеності первісного позову та безпідставності зустрічних позовних вимог.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо наявності у позивача права вимагати дострокового повернення кредиту, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що це право банку передбачене ст. 1050 ЦК України та п.п. 4.2.3, 4.2.4 кредитного договору. Безпідставними є посилання в скарзі на не направлення банком позичальникові вимоги про усунення порушень умов договору, оскільки з матеріалів справи вбачається, що така вимога була направлена відповідачу в порядку, встановленому п.8.5 кредитного договору.(а.с. 16-18).

Доводи апеляційної скарги про невиконання банком вимог закону щодо надання відповідачу інформації про умови кредитування спростовуються даними, що містяться у анкеті заявці відповідача, що ним підписана, де зазначено, що з умовами надання кредиту він ознайомлений (а.с. 207-208 т. 1).

Не погоджується судова колегія і з доводами апеляційної скарги про те, що підставою для визнання договору кредиту недійсним є надання кредиту в іноземній валюті, без врахування того, що відповідач одержує доходи у гривні. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що банк, відповідно до положень діючого на той час законодавства мав право видавати кредити в іноземній валюті, маючи на це відповідний дозвіл НБУ, а відповідач, звертаючись до банку із заявою про надання кредиту, просив про надання кредиту в євро, і в подальшому, досягнувши згоди по всім істотним умовам договору, в тому числі і по валюті зобов'язання, сторони підписали договір, за умовами якого кредит був наданий в іноземній валюті.

Зміна курсу валют по відношенню до гривні є обставиною, яку сторони договору могли передбачити, і не свідчить про несправедливість умов кредитного договору та покладання валютних ризиків лише відповідача.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді