Справа №22-10124 Категорія - 21
Головуючий в 1 інстанції- Мілєйко Є.Д.
Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА іменем України
07 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого- судді -Пономарової О.М.
суддів- Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі - Баштановій Ю.М. за участю позивача ОСОБА_1. представника відповідача- Шестерніної Н.П розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача про стягнення на відшкодування моральної шкоди, яка йому спричинена одержаним в період роботи у вугільній промисловості професійним захворюванням, в сумі 45 000 грн.
Рішенням Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 17 серпня 2006 року вказаний позов задоволений частково. На користь позивача стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Микитівському районі м.Горлівки Донецької області 18 000 грн.
8 апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначив ,що суд невірно застосував норми матеріального права, не врахував ,що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що відповідач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, що позивач завідомо знав про шкідливі умови праці на шахтах,але працював, що сума відшкодування.яку визначив суд є занадто не домірною обсягу його моральних страждань, що не врахована та обставиналцо позивечві сплачено у зв'язку з профзахворюванням одноразову допомогу, щомісячні страхові вишіати,що він безплатно забезпечується медикаментами та санаторно-куротним лікуванням.
Також зазначив ,що суд не врахував ту обставину, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін , зазначивши, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції встановив , що позивач тривалий працював на підприємствах вугільної промисловості підземним гірничоробітником, в результаті шкідливих умов виробництва отримав профзахворювання на виробництві- хронічний бронхіт,вібраційну хворобу.
За рішенням МСЕК від 31.01.02 року йому вперше встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20% через вібраційну хворобу.
09.09.02 року за рішенням МСЕК позивачеві встановлено 45% втрати професійної
працездатності за сукупністю профзахворювань : 20% - вібраційна хвороба, 25% вперше-
хронічний бронхіт.
25.09.03 року висновком МСЕК йому встановлено 55% втрати професійної
працездатності за сукупністю профзахворювань ( 25%- вібраційна хвороба , 30% хронічний бронхіт.
З 25.09.04 року при огляді у МСЕК встановлено 60 % втрати професійної працездатності за цими ж профзахворюваннями, він визнаний інвалідом 3 групи.
У зв'язку із втратою працездатності позивач зносить фізичні та моральні страждання , оскільки постійно відчуває фізичну біль, він змушений постійно проходити амбулаторне та стаціонарне лікування, приймати медичні препарати, що обмежує його можливості вести активний спосіб життя, чим спричинено моральну шкоду.
За змістом ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом першої інстанції обставини втрати професійної працездатності та спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами ( даними трудової книжки, актами розслідування профзахворювань висновками Донецької ОКОП та МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін в судовому засіданні .
За вказаних обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, а саме : характер захворювання та втрату можливості відновлення здоров'я позивача , характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан факту погіршення здоров'я , неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності, тієї обставини,що стан здоров'я позивача через профзахворювання погіршується, й з дотриманням вимог закону суд визначив таке відшкодування в розмірі 18 000 грн.
При встановленні зазначених фактів та постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права , правильно застосовано норми матеріального права. Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про підставність вимог позивача.
Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду та відмови в
задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди через зупинення дії ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей не грунтуються на законі, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", який зворотної сили не має.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі і не впливають на висновки суду першої інстанції.
У відповідності частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.303, п.1 ч. ст.307 ,ч.1 ст.308 , ст.313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Микитівському районі м.Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 17 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена
безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня набрання нею законної
сили.