№ справа:122/8640/2012Головуючий суду першої інстанції:Малухін

№ провадження:11/190/566/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Мельник Т. О.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЯзєва С.О.,

СуддівМельник Т.О., - Євдокимової В.В.,

За участю прокурораМатвійчук С.Л.,

захисника засудженогоОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 17 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Генічеська Херсонської області, громадянина України, раніше судимого 09.01.2003р. Староміським районним судом м.Вінниці за ч.1 ст.115 КК України до 9 років позбавлення волі, звільненого 25.11.2010р. умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 22 дні, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за п.п.12, 13 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, за ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України до 15 років позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено довічне позбавлення волі, на підставі ч.2 ст.71 КК України невідбуте покарання за вироком Староміського районного суду м.Вінниця від 09.01.2003р. поглинуто покаранням за даним вироком і остаточно призначено довічне позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_6 судові витрати 6367 грн.68 коп. та на користь Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська Клініка» - 2881 грн. 51 коп.

Вирішено питання з речовими доказами.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно до вироку ОСОБА_6 в ніч з 31.12.2011р. на 01.01.2012р. перебував у стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_1, разом з невстановленою особою та ОСОБА_7 Приблизно о 03 годині 01.01.2012р. до зазначених осіб прийшов спільний знайомий ОСОБА_8 У ході конфлікту, ОСОБА_6 діючи з особистих неприязних відносин, які виникли на ґрунті ревнощів ОСОБА_7 до ОСОБА_8, в результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на протиправне позбавлення життя останнього, схопив ОСОБА_8 за руку, повалив на підлогу, взяв металевий прут довжиною 77 см. та діаметром 2 см., який перебував біля стіни кімнати, і, утримуючи його двома руками, завдав лежачому на підлозі ОСОБА_8, який не чинив опір, кілька (не менше 2-3 ударів) у життєво важливі органи, а саме область голови та грудної клітки. Надалі невстановлена досудовим слідством особа, підтримуючи дії та наміри ОСОБА_6, спрямовані на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_8, діючи з єдиним умислом, спільно, злагоджено, і фактично за попередньою змовою з ОСОБА_6, взяла з рук останнього металевий прут, і також нанесла лежачому на підлозі ОСОБА_8 кілька (не менше 5) ударів у життєво важливий орган, а саме в область голови. Від отриманих ударів, загальною численністю не менше 8, завданих ОСОБА_6 і невстановленою досудовим слідством особою, ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження, від яких настала його смерть на місці події.

Він же 01.01.2012р. приблизно о 04 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за зазначеною адресою за попередньою змовою та спільно з невстановленою досудовим слідством особою таємно викрали мобільний телефон марки «Nokia 1280 Black» вартістю 250 грн., який належав ОСОБА_8, чим заподіяли матеріальний збиток на вказану суму.

Він же 01.04.2012р. приблизно о 16 годині 30 хвилині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у квартирі АДРЕСА_2, діючи умисно, з особистих неприязнених відносин до ОСОБА_10, які виникли на ґрунті того, що між останнім і ОСОБА_11 стався конфлікт, при якому він був присутній, бажаючи заподіяти ОСОБА_10 тілесні ушкодження, не сумісні з життям, тобто вбити його, завдав металевим прутом ОСОБА_10, який лежав на ліжку в кімнаті, кілька ударів (не менше шести) у життєво важливий орган, а саме по голові, а також по кисті лівої руки, в результаті чого заподіяв останньому легкі, середнього ступеня тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_6 виконав вся дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_10, а саме завдав йому численні удари в область голови металевим прутом, однак довести свій злочинний намір до кінця не зміг з незалежних від нього причин, у зв'язку з тим, що потерпілому була надана своєчасна медична допомога.

У апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок скасувати, кримінальну справу направити на додаткове розслідування або призначити більш м'яке покарання.

Свої доводи мотивує однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства.

Посилається, що у нього не було адвоката при першому допиті, адвоката надали тільки після отримання свідчень.

Стверджує, що повідомляв працівникам міліції про те, що ОСОБА_18 (невстановлена досудовим слідством особа) убив людину, а він став свідком цього, показував місце знаходження трупа, проте з незалежних від нього причин труп не виявили. Працівники міліції цей факт приховали. Вважає, що додатковими доказами цього є свідчення свідка ОСОБА_12 про форму металевого предмету.

На думку апелянта, працівники міліції змусили свідка ОСОБА_7 дати неправдиві свідчення при впізнанні знаряддя вбивства, про що свідчить протокол допиту свідка на а.с.123-124 у т.1, при цьому протокол впізнання знаряддя вбивства свідком ОСОБА_14 у матеріалах справи відсутній.

Матеріалами справи не підтверджений факт крадіжки майна, яке належало ОСОБА_8

Вважає, що при розгляді справи у суді були порушені його права, оскільки справа розглянута у закритому судовому засіданні, йому і його захиснику не давали можливості ставити питання свідкам, свідок ОСОБА_15 не був допитаний у судовому засіданні.

Посилається, що на досудовому слідстві і в суді йому не надали можливість ознайомитися з матеріалами справи у повному обсязі, його захисник також був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Адвокат ОСОБА_16 здійснював захист його прав формально, оскільки був призначений у порядку ст. 47 КПК України.

Також посилається, що відсутній розподіл ролей при скоєнні злочину, оскільки він був не один, а винним визнали тільки його.

У запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_6 прокурор Іванцова Є.А. просить вирок залишити без зміни, посилаючись на безпідставність доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_6, який просив у останньому слові призначити йому більш м'яке покарання, захисника, яка підтримала апеляційні вимоги засудженого, думку прокурора, який просив вирок залишити без зміни, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Винуватість засудженого ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів при обставинах, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна правова оцінка. Його дії вірно кваліфіковані за п.п.12, 13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України.

У апеляції засуджений ОСОБА_6 не оспорював своєї провини у скоєнні злочинів, передбачених п.п.12, 13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України, лише посилався на процесуальні порушення під час досудового та судового слідства. При розгляді кримінальної справи засуджений ОСОБА_6 просив призначити йому покарання, не пов'язане з довічним позбавленням волі, визнав провину частково лише тому, що скоював злочини не один. Колегією суддів були перевірені доводи апелянта, яки не знайшли свого підтвердження за наступними підставами.

Із свідчень засудженого ОСОБА_6 у судовому засідання вбачається, що після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 вони з ОСОБА_18 обшукали останнього, знайшли та забрали мобільний телефон, який наступного дня продали за 100 грн. на залізничному вокзалі (т.4 а.с.47).

У ході досудового слідства засуджений ОСОБА_6 давав аналогічні показання стосовно викрадення мобільного телефону, які підтвердив при відтворені обстановки та обставин події (т.1 а.с.153-156).

Згідно до показань свідка ОСОБА_7 їй зі слів ОСОБА_6 стало відомо, що після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 він з ОСОБА_18 забрав мобільний телефон останнього, а наступного дня вони продали його за 100 грн. на залізничному вокзалі. У судовому засіданні свідок підтвердила показання, які давала у ході досудового слідства (т.1 а.с.115, 117, т.4 а.с.58).

З урахуванням зазначеного доводи засудженого про відсутність у матеріалах справи доказів його провини у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.185 КК України, не відповідають дійсності.

Згідно до матеріалів справи ОСОБА_6 був затриманий 13.05.2012 р. та з 16 години 30 хвилини до 17 години йому були роз'яснені його права, при цьому ОСОБА_6 заявив клопотання про участь у справі захисника ОСОБА_17 Зазначене клопотання було задоволено, і перший допит відбувся цього ж дня о 17год.05хв. за участю захисника (т.1 а.с.135-150). Усі подальші слідчі дії відбувалися за участю захисника, тому твердження засудженого про те, що йому надали захисника лише після першого допиту, не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 175 КПК України при необхідності пред'явити для впізнання предмет слідчий спочатку допитує впізнаючого про ознаки цього предмета і обставини, при яких він цей предмет бачив, про що складається протокол допиту.

З протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання вбачається, що свідок ОСОБА_7 впізнала металевий прут, яким ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа на ім'я ОСОБА_18 завдавали удари ОСОБА_8 Свідок впізнала металевий прут за іржею на ньому, його товщиною та зовнішньому вигляду. Зазначена слідча дія проводилася у присутності понятих, яким були роз'яснені їх права, ОСОБА_7 попереджалася про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, жодних заяв та зауважень щодо проведення впізнання не надходило (т.1 а.с.123-124).

У ході досудового слідства свідок ОСОБА_7 давала послідовні показання про скоєні ОСОБА_6 злочини, які не містять протиріч. У судовому засіданні вона дала аналогічні свідчення, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі, про те, що її працівники міліції змушували давати свідчення, не скаржилась, натомість стверджувала, що ОСОБА_6 погрожував їй, якщо вона розповість про скоєні ним злочини (т.4 а.с.57-58). Зазначені обставини спростовують доводи засудженого, про те, що свідка ОСОБА_7 змусили давати свідчення.

Враховуючи те, що свідок ОСОБА_12 не була присутня при скоєні злочину відносно ОСОБА_8 та не бачила, чим саме йому завдавались удари, необхідності в проведенні впізнання нею металевого прута колегія суддів не вбачає.

Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що при розгляді справи у суді були порушені його права, оскільки справа розглянута у закритому судовому засіданні, йому і його захиснику не давали можливості ставити питання свідкам, а його захисник формально ставився до свої обов'язків, спростовуються матеріалами справи.

Згідно до вироку та протоколу судового засідання розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_6 проводився у відкритому судовому засіданні, у якому був допитаний сам ОСОБА_6, потерпілі та свідки, вивчені всі матеріали справи, проведені судові дебати та надано останнє слово підсудному (т.4 а.с.44-73, 74-93).

Судом першої інстанції виконані всі можливі заходи щодо виклику та допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_15, проте, згідно рапортів, здійснити привід свідка не виявилося можливим, тому його свідчення були оголошені у порядку ст. 306 КПК України, порушень у цьому колегія суддів не вбачає (т.4 а.с.34, 43).

У судовому засіданні захисник ОСОБА_16 задавав питання експерту та свідкам, виступав з промовою у судових дебатах, після кожного допиту потерпілих, свідків та експерта в учасників процесу з'ясовувалось, чи мають вони додаткові питання (т.4 а.с.55, 58).

З протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення слідства вбачається, що ОСОБА_6 ознайомився з усіма матеріалами справи у присутності захисника, після призначення справи до розгляду ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_16 були також ознайомлені з усіма матеріалами справи, що підтверджується їх розписками, тому колегія суддів не може погодитися з твердженнями засудженого про порушення ст. ст. 217, 255 КПК України (т.4 а.с.199, т.4 а.с.9-10).

Посилання засудженого на те, що відсутній розподіл ролей при скоєнні злочину, оскільки він був не один, не відповідає дійсності та спростовується самим текстом вироку, в якому чітко вказані обставини скоєного злочину (аркуш вироку 1-2).

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки у межах пред'явленого їм обвинувачення, тому з урахуванням того, що матеріали відносно невстановленої досудовим слідством особи виділені в окреме провадження, посилання на неї засудженого необґрунтовані (т.3 а.с.192-193).

Таким чином, підстави для направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з односторонністю досудового та судового слідства, про що просить апелянт, відсутні.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд врахував повною мірою обставини скоєних злочинів та їх характер, які відносяться до категорії середньої тяжкості та особливо тяжких, ступінь їх суспільної небезпеки, дані про особу засудженого, який характеризується посередньо та негативно, раніше судимий за скоєння злочину проти життя, повторно скоїв злочини у період умовно-дострокового звільнення. У якості обставини, яка обтяжує покарання, визнано скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння. Обставини, які пом'якшують покарання, відсутні.

При призначенні покарання також враховувалося те, що ОСОБА_6 являє собою вкрай високу ступінь небезпеки для оточуючих, оскільки він аналогічним способом повторно скоїв умисне вбивство та закінчений замах на умисне вбивство, а також його поведінку після скоєння вбивства, а саме викрадення особистих речей вбитого, які знаходилися при ньому, приховування тіла, продовження пияцтва відразу після вбивства та на місці вбивства, а також постійні погрози вбивством на адресу ОСОБА_7 з метою перешкоди їй повідомити про скоєні ним злочини.

Та обставина, що при апеляційному розгляді справи засуджений ОСОБА_6 частково визнав провину у скоєних злочинах, суттєво на зменшує ступінь тяжкості вчинених злочинів, суспільну небезпеку засудженого та не може бути підставою для призначення більш м'якого покарання.

Життя людини, згідно зі ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя, і ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому охорона життя людини - найважливіше завдання кримінального права України. Серед злочинів проти особи вбивство являє особливу небезпеку.

З урахуванням зазначеного, а також тієї обставини, що раніше призначене покарання до певного строку позбавлення волі та умовно-дострокове звільнення не досягло своєї мети, виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_6 не відбулося, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які спричиняють за собою скасування вироку або направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 17 грудня 2012 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.

Судді

С.О.Язєв Т.О.Мельник В.В.Євдокимова