УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "14" березня 2013 р. Справа № 5/5007/1436/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Ляхов О.В., довіреність №3793-О від 18.10.2012р. (приймав участь в судовому засіданні 05.03.2013 р.),
Терехов О.Л., довіреність №3177-О від 24.09.2012 р.,
від відповідача: ОСОБА_3, підприємець,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)
про стягнення 32344,58 грн.
з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно зі ст.77 ГПК України,
з 05.03.2013 р. до 14.03.2013 р.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 32344,58 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/1436/12 та призначено її розгляд 31.01.2013р.
Розгляд справи неодноразово відкладався, з урахуванням заявлених сторонами клопотань, для надання можливості врегулювання спору у добровільному порядку, згідно ухвал суду від 31.01.2013р. (а.с.64) та від 19.02.2013 р. (а.с.67). Ухвалою суду від 31.01.2013р. за клопотанням сторін (а.с.62) продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.
05.03.2013р. у відповідності до ст.77 ГПК України та враховуючи клопотання сторін про продовження строку розгляду спору та перенесення розгляду справи для надання належним чином оформлених доказів мирного врегулювання спору, оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2013 р.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (ухвала у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" (від 5 квітня 2001 року, №41413/98).
Отже, розумним для розгляду даної справи є саме строк, який мав забезпечити як повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи, так реалізацію процесуальних прав сторін по справі, що й було прийнято судом до уваги.
В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що між сторонами так і не було підписано договору про реструктуризацію боргу.
Відповідач в судовому засіданні визнав наявність заборгованості за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку від 20.10.2011 р. та у вирішенні позову у даній справі покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" обґрунтовував свої вимоги тим, що 20.10.2011р. фізичною особою ОСОБА_3 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування №б/н від 20.10.2011 р., внаслідок чого взяв на себе зобов'язання виконувати умови даного договору.
Як стверджує позивач, внаслідок неналежного виконання договору банківського обслуговування №б/н від 20.10.2011р. у відповідача виникла заборгованість перед ПАТ КБ "Приватбанк" в загальній сумі 32344,58грн., яка складається з наступного: 29233,91грн. заборгованість за кредитом, 1948,92грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 628,64грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 533,11 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.
Разом з тим, як встановлено судом, в заяві про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки, підписаній підприємцем ОСОБА_3 20.10.2011р. (а.с.30,73), банком-стороною, з якою підприємцем укладено договір банківського обслуговування від 20.10.2011р. вказано Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", вул.Батумська,11, м.Дніпропетровськ, тобто, зовсім іншу, ніж позивач, юридичну особу.
При цьому, ПАТ КБ "Приватбанк" не надано суду жодних доказів заміни сторони у зобов'язанні за договором банківського обслуговування №б/н від 20.10.2011р., укладеним між ПАТ "Акцент-Банк" та підприємцем ОСОБА_3, та/або уступки права вимоги за даним договором, а також, наявність будь-яких інших підстав звернення саме Приватного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" з позовом у даній справі про стягнення з підприємця ОСОБА_3 заборгованості за вищевказаним договором.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ч.1 ст.2 ГПК України).
Згідно ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, до справи не надано доказів порушення або оспорювання відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача.
Так, оскільки позивач не є учасником договору, що є підставою позовних вимог до відповідача, та його майнові права з приводу укладення даного договору на час розгляду даної справи порушено не було, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність у Приватного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Беручи до уваги зазначене, господарський суд дійшов висновку про те, що ПАТ КБ "Приватбанк" є неналежним позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 19.03.13
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (прост.)
3 - відповідачу (прост.)