УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 27 дня судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів                     - Ступакова О.А.

- Станкевича В. А.

при секретарі     - Сутули Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.08.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на будинок, -

ВСТАНОВИЛА:

12.07.2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на будинок, в якому просила визнати за нею право власності на будинок, розташований АДРЕСА_1, який залишився після смерті ОСОБА_2 по праву спадкоємства в порядку четвертої черги. Позивачка посилалась на те, що з померлим ОСОБА_2 вона сумісно проживала більше п'яти років, до його смерті, прохоронила його після смерті і, оскільки, відсутні спадкоємці першої, другої, третьої черги після смерті ОСОБА_2, то вона, як спадкоємець четвертої черги має право в порядку спадкування на належний померлому ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1. Державна нотаріальна контора відмовила їй в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , мотивуючи, що факт сумісного проживання з померлим необхідно встановити в судовому порядку.

В судовому засіданні в суді першої інстанції позивачка позов підтримала, представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.08.2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1, який залишився після смерті

Справа № 22-5595

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С.В.

Доповідач Варикаша О.Д

ОСОБА_2. Стягнуто з Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 70 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Не погодившись з рішенням суду Білоліська сільська рада Татарбунарського району Одеської області подала апеляційну скаргу на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.08.2006 року.

В апеляційній скарзі Білоліська сільська рада Татарбунарського району Одеської області просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність обставин, які суд прийняв за встановлені, а саме, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно співмешкала з покійним нині ОСОБА_2 на протязі п'яти років, а також не взяття судом до уваги показів свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду від сторін не надходили.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні доведено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_2 і що ОСОБА_1 є спадкоємицею четвертої черги та має право на належний померлому ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті відкрилась спадщина на належний йому будинок АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_2 інші особи, крім ОСОБА_1, в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини не зверталися.

В судовому засіданні дослідженими судом доказами доведено, що ОСОБА_1 не менш п'яти років проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю до часу відкриття спадщини, похоронивши його після смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про те що ОСОБА_1 не менш п'яти років проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю до часу відкриття спадщини і є спадкоємицею за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_2, прийняла спадщину та має право на спадкування належного йому майна, визнавши за ОСОБА_1, право власності на будинок АДРЕСА_1, який залишився після смерті ОСОБА_2, оскільки інші особи, в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, не зверталися.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність обставин, які суд прийняв за встановлені, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не грунтуються на законі та не спростовують висновки суду. Щодо показів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на які апелянт вказує в апеляційній скарзі, то оцінку цих доказів суд виклав в судовому рішенні. Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області

відхилити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.08.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на будинок - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.