Справа № 2-160/12 Головуючий у І інстанції Голік Г.К.

Провадження № 22-ц/780/1053/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.

Категорія 29 18.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського міського суду Київської області від 05 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр землевпорядкування» про розірвання договору про надання послуг, визнання недійсним пункту договору, стягнення збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 05 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр землевпорядкування» про розірвання договору №88 про надання послуг від 13.07.2011 року, визнання недійсним пункту 8.3 цього ж договору, стягнення 500 грн. за правочином, 3 000 грн. - моральної шкоди, 2 460 грн. - неустойки відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що затримка виконання договірних зобов'язань відповідачем сталася не з його вини, на 19.06.2012 року договір виконаний і умови правочину не містять пложення про стягнення моральної шкоди у разі невиконання його умов та не надано доказів на її спричинення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення, неправильне застосування судом норм матеріального і порушення процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Березанського міського суду Київської області від 05 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Суд, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, 13 липня 2011 року між сторонами укладено договір на надання послуг №88, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр землевпорядкування» прийняло на себе виконання комплексу робіт по розробці технічної документації та виготовлення державного акту на земельну ділянку, площею 0,14 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, протягом шести календарних місяців, а ОСОБА_2 - зобов'язався сплатити вартість робіт у розмірі 500 грн. ( а.с. 8, 12 ).

У п. 8.3 зазначеного правочину відмічено, що виконавець не несе відповідальності за порушення умов цього договору, які по незалежним від виконавця причинам: затримки виконання своїх функцій Управлінням Держкомзему, підрозділами ДП «Центр ДЗК при Держкомзему України», тощо.

Відповідно до п. 9.1, даний договір не підлягає розірванню за ініціативою однієї із сторін, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та не виконує свої обов'язки.

Технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки позивача була виготовлена відповідачем у встановлений правочином строк, однак її реєстрація проведена лише 19 червня 2012 року ( а.с. 48 ) в зв'язку із змінами, внесеними на підставі постанови Кабінету міністрів України №791 від 20 липня 2011 року в Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, за якими вимагались додаткова інформація та сплата за послуги, які не передбачались правочином та від виконання останньої частини яких відмовлявся позивач.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр землевпорядкування» виконало свої зобов'язання, а затримка сталася не з вини відповідача, а за інших обставин, передбачених п. 8.3 договору, який не є несправедливим, оскільки правочин укладено сторонами у повній відповідності до чинного законодавства, зокрема ст.ст. 203-205 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 526, 611, 614, 623, 651, 901, 906, 907 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212-215, ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необгрунтованість рішення, неправильне застосування судом норм матеріального і порушення процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що відповідач не видав споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи ( надання послуг ), про наявність його ( товариства ) вини у порушенні виконання умов договору, п. 8.3 правочину є несправедливим, положення якого не повинні братися судом до уваги, порушення права ОСОБА_2, як споживача, не спростовують висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог та не являються підставою для задоволення апеляційних вимог.

Не надав позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів систематичності порушення обов'язків відповідачем згідно вимог п. 9.1 правочину, що також безперечно свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Відтак, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Березанського міського суду Київської області від 05 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр землевпорядкування» про розірвання договору про надання послуг, визнання недійсним пункту договору, стягнення збитків та моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба