Справа № 22-Ц-822-06             Головуючий у 1 інстанції   Коцюрба М.П.

Категорія  31                                       Доповідач Оношко Г.М.

РІШЕННЯ

                                          ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16     жовтня           2006  року  колегія  суддів  судової палати в  цивільних

справах Апеляційного суду Київської області   в складі: головуючого Воробйової И.С., суддів Олійника В.І.„ Оношко Г.М., при секретарі Велицькому   О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 19 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , голови садового товариства „Ірпінь" Ландіна Володимира   Петровича   про   усунення перешкод     в   користуванні земельною ділянкою, відшкодування   матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

встановила:

У серпні 2005 року позивачі звернулися до відповідачів з названим позовом . У позові посилалися на те, що позивачам на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 18 жовтня 1996 року належить земельна ділянка на території села Стоянка Києво-Святошинського району площею 0,0569 га , яка межує з земельною ділянкою  відповідача.

Наприкінці 2004 року позивачі виявили, що розміри земельних ділянок позивачів та відповідача ОСОБА_3 не відповідають даним , вказаним в Державних актах на право приватної власності на землю, що відповідач захопив частину їх ділянки , внаслідок чого його ділянка збільшилася на 31   м.кв., а  земельна ділянка позивачів зменшилася.

Добровільно усунути порушення відповідач відмовився, тому позивачі просять відновити їх права шляхом переміщення фактичної огорожі відповідно до плану зовнішніх меж, стягнути з відповідача ОСОБА_3      збитки, спричинені    необхідністю збудувати огорожу   в сумі 3 850 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у зв"язку з необхідністю лікування в сумі 417 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.- по 2500 грн. кожному позивачеві, а також визнати неправомірною бездіяльність голови садового товариства Ландіна В.П.    щодо розгляду звернення  позивачки ОСОБА_1.

Рішенням  Києво-Святошинського  районного   суду  від   19  грудня 2005 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову в позові , суд виходив з того, що позивач не довів , що відповідач перешкоджає позивачам користуватися земельною ділянкою та заподіяв їм матеріальної та моральної   шкоди.

Проте з таким  висновком суду повністю    погодитися не можна.

З матеріалів справи-вбачається , що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю належить земельна ділянка НОМЕР_1 в садівницькому товаристві „Ірпінь" площею 0,0569 га. Відповідачеві ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю належить суміжна земельна ділянка НОМЕР_2 в цьому ж товаристві  площею  0,0474 га.

Доводи позивачки ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем меж суміжного землекористування підтверджуються висновком судово-технічної експертизи від 05 липня 2006 року яким встановлено, що межі та розмір земельної ділянки позивачки не відповідає межам та розміру ділянки , встановленим Державним актом на право приватної власності на землю : площа земельної ділянки , що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_1 0,05283 га /, що на 0, 0040 га менше. При цьому частина земельної ділянки позивачки зайнята відповідачем, який змістив межу в тилу земельної ділянки на 2,05 м в сторону земельної ділянки позивачки, перемістивши внаслідок цього межу  по всій довжині .

Доводи позивачки щодо порушення межі    відповідачем    не спростовані.

За правилами с т. 60ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому   законом.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку , що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог про те, що відповідач ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди в користуванні земельною ділянкою в садовому товаристві „Ірпінь" не відповідають матеріалам справи , тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову , яким зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 НОМЕР_1 в садівницькому товаристві „Ірпінь", перемістивши межу, що розділяє земельну ділянку НОМЕР_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та земельну ділянку НОМЕР_2, яка належить на праві власності ОСОБА_3 в тилу земельної ділянки на 2,5 м в сторону земельної ділянки ОСОБА_3 до т. Г-1 та відповідно по свій довжині межі від т. Д до т. Г -1 згідно з висновком судової технічної експертизи від 05липня 2006 року /рис. №3/ та Державним актом на право приватної власності на землю на ім"я ОСОБА_1

В іншій частині  рішення суду не оскаржується та залишається без змін. Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів , -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення  Києво-Святошинського    районного  суду  від       19 грудня  2005

року в частині відмови в позові про усунення перешкод в користуванні

земельною ділянкою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в

користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 НОМЕР_1 в садівницькому товаристві „Ірпінь" , перемістити межу , що розділяє земельну ділянку НОМЕР_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та земельну ділянку НОМЕР_2, яка належить на праві         приватної власності     ОСОБА_3   в тилу земельної ділянки на 2,05 м.    в сторону  земельної ділянки ОСОБА_3 до т. Г-1 та відповідно по всій довжині межі , від точки Д до точки Г-1 згідно з висновком судово - технічної експертизи від 05 липня 2006 року /рис. №3/ та Державним актом на право приватної власності на землю на ім"я  ОСОБА_1.

В іншій частині рішення суду   першої інстанції  залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.