Справа № 22 Ц - 2853 / 2006 p.   Головуючий у 1-й інстанції Луценко О.М.

Категорія 01                                  Доповідач Мережко М.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 листопада 2006 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Дьоміної О.О.

Суддів           - Мережко М.В.,Данілова О.М.                         

При секретарі -Колесник Н.І.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями „ Лукойл-Україна", 3-я особа виконавчий директор ПП „ Лукойл-Україна" Томін Володимир Петрович про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування .  моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін   , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В становила:

07 квітня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП „ Лукойл-Україна"  про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 4 698 грн.95 коп, стягнення моральної шкоди в сумі 4 698 грн.. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді оператора служби світлих нафтопродуктів бази збереження і реалізації нафтопродуктів в м. Бориспіль ПП „ Лукойл-Україна" з 01 вересня 2004 року. 04 жовтня 2005 він був звільнений з роботи за прогул. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2005 року він був поновлений на роботі, але не зважаючи на рішення суду, його не допустили до роботи, і наказом НОМЕР_1 його повторно звільнили з роботи за прогул. Вважає звільнення незаконним, просить його позов задовольнити.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на його незаконність, та постановити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції ,позивач працював у відповідача на посаді оператора служби світлих нафтопродуктів бази збереження і реалізації нафтопродуктів в м. Бориспіль ПП „ Лукойл -Україна".

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2005 року позивач був поновлений на посаді оператора служби світлих нафтопродуктів бази збереження і реалізації нафтопродуктів в м. Бориспіль ПП „ Лукойл -Україна".

На виконання даного рішення суду відповідачем був виданий наказ НОМЕР_2 про поновлення позивача на роботі, та розпорядження стосовно ОСОБА_1, про спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки .

Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 був знову звільнений з роботи за прогули на підставі п.4 ст.. 40 КЗпП України, про які свідчать акти про відсутність позивача на роботі з 27 лютого 2006 року по 01 березня 2006 року.

Відмовляючи ОСОБА_1 в поновленні на роботі, суд виходив з того, що позивач  не пройшов відповідно до вимог закону навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки, здійснив прогул без поважних причин.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із числа передбачених ст.. 27 ЦПК України.

Відповідно до ст.. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.       

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у відповідача на посаді оператора служби світлих нафтопродуктів бази збереження і реалізації нафтопродуктів в м. Бориспіль ПП „ Лукойл- Україна „.

Між сторонами склалися конфліктні стосунки. Це підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2005 року, і як вбачається з пояснень позивача конфлікт триває і о цього часу, оскільки відповідач не допускає позивача до роботи. Дані обставини підтверджуються і актами від 27 лютого 2006 року, 28 лютого 2006 року, 01 березня 2006 року згідно яких позивач ОСОБА_1 о 08.00 години приходив на роботу, однак не допускався до роботи.

Посилання відповідача на ту обставину, що ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд та у нього відсутні медичні довідки від лікаря -психіатра та лікаря нарколога спростовуються доказами наявними в матеріалах справи - сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 13 грудня 2005 року, медичною довідкою про проходження обов"язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 13 грудня 2005 року, та направленням на обов"язковий попередній медичний огляд працівника, виданого 08 грудня 2005 року ПП „ Лукойл-Україна" за підписом директора бази Липового П.І.

За таких обставин , можна зробити висновок, що на базі були створені умові, за яких позивач не мав можливості взагалі потрапити на територію бази, а не тільки на робоче місце, хоч він щоденно приходив на роботу. Цієї обставини не заперечував і сам представник відповідача.

Враховуючи, що позивач був відсутній на робочому місці з поважних причин, тому звільнення ОСОБА_1 за п,4.ст. 40 КЗпП України не може вважатися законним, рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до п.2 постанови КМ України № 100 від 08 лютого 1995 року, кількість робочих днів вимушеного прогулу складають з 01 березня по 10 липня 2006 року - 89. Середній заробіток ОСОБА_1 становить 68,18 грн. виході з посадового окладу 1500 грн. За час вимушеного прогулу позивачу повинно бути виплачено 6 068,02 грн. (68,18 грн х 89днів = 6 068,02 грн.).

Крім того, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 грн, оскільки саме відповідачем порушені законні права позивача, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню не користь держави державне мито в сумі 59 грн.50 коп. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись 209, 303, 307,309,313,314,316, 317,318,   ЦПК України, ст.. 235,237-1 КЗпП України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2006 рок скасувати. Ухвалити нове рішення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора служби світлих нафтопродуктів бази збереження і реалізації нафтопродуктів в м. Бориспіль ПП „ Лукойл Україна".

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями „ Лукойл Україна" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2006 року по 10 липня 2006 року в сумі 6 068 грн.02 коп., моральну шкоду в сумі 500 грн.

Стягнути з ПП „ Лукойл Україна „ державне мито на користь держави в сумі 59 грн. 50 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України.