У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 листопада 2006 року                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши  в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом посилаючись на те, що рішенням Терновського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2003 року, її було поновлено на роботі ОСОБА_1шахти імені Орджонікідзе Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку було звернено до негайного виконання. Проте, відповідач рішення суду не виконував, її до роботи не допускав і тільки 17 вересня 2003 року видав наказ про поновлення її на роботі, а фактично допустив до роботи з 23 вересня 2003 року та з цього часу став нараховувати заробітну плату.

Рішенням Терновського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 19 лютого 2004 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 липня 2003 року до 22 вересня 2003 року у розмірі 766,08 грн., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., всього 1766,08 гривні, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2004 року рішення районного суду скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

На ухвалу суду апеляційної інстанції ОСОБА_1подала касаційну скаргу в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції допущено неповноту в дослідженні  обставин справи, яка не може бути усунена при розгляді апеляційної скарги.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх в порушення норм процесуального права.

Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку та передачі справи на новий розгляд були визначені ст. 307 ЦПК України (1963 року), який діяв на час розгляду справи, проте таких підстав в ухвалі апеляційного суду не наведено.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України (у редакції 1963 року) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, визначено як підставу для скасування рішення і ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції, а не направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначене порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

                                                                            В.Й. Косенко