У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку “Промінвестбанк” до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором та відсотків за користування кредитом, за касаційною скаргою Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку “Промінвестбанк” на рішення Бориспільського міського суду Київської області від 28 січня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 липня 2003 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2003 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” (далі - АКПІБ “Промінвестбанк”) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором та відсотків за користування кредитом.

Зазначав, що 30.06.2000 р. між ним і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого відповідачці було надано кредит у сумі 9795 грн. з терміном погашення до 30.06.2010 р.

За умовами  договору ОСОБА_1 мала погашати суму кредиту щомісячно рівними частками, починаючи з 1.08.2001 р. Проте станом на грудень 2002 р. відповідачка взятих на себе зобов'язань не виконувала, в зв'язку з чим АКПІБ “Промінвестбанк” просив стягнути з відповідачки 9795 грн. наданого кредиту та відсотки за його користування.

Рішенням Бориспільського міського суду Київської області  від 28.01.2003 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.07.2003 р., позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 1451 грн. 11 коп. боргу за кредитним договором та 709 грн. 67 коп. відсотків за користування  кредитом. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі АКПІБ “Промінвестбанк” просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 30.08.2000 р. між АКПІБ “Промінвестбанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачці було надано кредит у сумі 9795 грн. з терміном погашення до 30.06.2010 р.

Згідно вимог ст.ст. 161, 165 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, кредитор має право вимагати дострокового виконання зобов'язання лише тоді, коли строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з урахуванням фактичних обставин справи, виходив з того, що кредитним договором визначено термін погашення кредиту 30.06.2010 р., а тому стягнув з відповідачки заборгованість за кредитним договором та відсотки за його користування, що утворилися на час вирішення справи.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному порядку суд перевіряє в межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено судами з додержанням норм матеріального й процесуального права та відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 333, 336, 337 ЦПК України, колегія  суддів  Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду  України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку “Промінвестбанк” відхилити.

Рішення Бориспільського міського суду Київської області від 28 січня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 липня 2003 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.