20 листопада 2006 року                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Охрімчук Л.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства (надалі ДГХП) „Сірка” про стягнення середнього заробітку за час затримання виплати боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 травня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 1 вересня 2003 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У березні  2003 року ОСОБА_1 звернувся у суд  із позовом до ДГХП „Сірка” про стягнення середнього заробітку за час затримання виплати боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 1 липня 2002 року стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки виплати. Проте вказане рішення на момент звернення до суду не виконано. В даний час він не працює. Тому просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати боргу в розмірі 1 620 грн. 6 коп. з  квітня 2002 року до часу розгляду справи.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 30 травня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 1 вересня 2003 року, у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 травня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 1 вересня 2003 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1  на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 травня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 1 вересня 2003 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, доводи скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,-

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Миколаївського районного суду Львівської області від 30 травня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 1 вересня 2003 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України :                                                                   Є.Ф. Левченко

                                                                                               Л.М. Лихута                     

                                                                                                        Л.І. Охрімчук