СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2013 року Справа № 5002-17/3585-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, 2-а міська дитяча клінічна лікарня м. Сімферополя;
відповідача: не з'явився, Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського;
третьої особи: не з'явився, Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради;
третьої особи: не з'явився, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим;
третьої особи: не з'явився, Міністерство охорони здоров'я України;
третьої особи: не з'явився, Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу 2-ої міської дитячої клінічної лікарні міста Сімферополя на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 03 січня 2013 року у справі №5002-17/3585-2012
за позовом 2-ої міської дитячої клінічної лікарні міста Сімферополя (вул. Жуковського, 23, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)
до Кримського державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського (вул. Леніна, 5/7, Сімферополь, 95006)
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради (вул. Тролейбусна, 23/24, Сімферополь, 95000)
Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
Міністерство охорони здоров'я України (вул.Грушевського, 7, Київ 21, 01021)
Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим (бульвар Леніна, 5/7, Сімферополь, 95006)
про стягнення вартості спожитих комунальних послуг в сумі 49820,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, 2-а Міська дитяча клінічна лікарня, звернувся з позовом до відповідача, Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського про стягнення вартості спожитих комунальних послуг в розмірі 49 820,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не укладенням відповідачем відповідно до договору оренди від 22 квітня 2005 року договору про відшкодування витрат на утримання орендованих приміщень, та забороною позивачу статтею 85 Бюджетного кодексу України здійснювати оплату таких послуг.
В процесі розгляду справи позивачем уточнювались позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, він просив стягнути з відповідача 57 362,67 грн. вартості спожитих комунальних послуг. Згідно розрахунку позивача, кошти він просить стягнути за період з 01 жовтня 2009 року по 01 жовтня 2012 року за спожиту теплову енергію, водоспоживання, водовідведення, та електричну енергію.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 січня 2013 року у справі №5002-17/3585-2012 (суддя Гайворонський В.І.) у задоволені позову 2-ої міської дитячої клінічної лікарні міста Сімферополя відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, 2-а міська дитяча клінічна лікарня міста Сімферополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи та висновки, що викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Розпорядженням секретаря судової палати Видашенко Т.С. від 12 березня 2013 року замінено суддю Гоголя Ю.М. на суддю Борисову Ю.В. та суддю Черткову І.В. на суддю Плута В.М. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі №5002-17/3585-2012.
У судове засідання, призначене на 12 березня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень по вул. Жуковського 23, які належать до комунальної власності м. Сімферополя від 22 квітня 2005 року Орендодавець (Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради), на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №764 від 22 квітня 2005 року, рішення сесії 4-го скликання від 21 квітня 2005 року №396, передає, а Орендар (Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського) приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Жуковського 23 (будівля 2-ої міської дитячої клінічної лікарні), що знаходиться на балансі 2-ої міської дитячої клінічної лікарні управління охорони здоров'я міської ради, загальною площею 122,8 кв.м., що знаходиться на 2-му поверсі для розміщення кафедри "Дитячих хвороб".
Відповідно до пункту 5.7 вищезазначеного договору орендатор зобов'язується укласти с Балансоутримувачем орендованих нежитлових приміщень договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг Орендатору.
При цьому також необхідно зазначити, що вказаний договір відповідно до пункту 10.1 діє по 22 березня 2006 року, та пунктом 10.7 договору передбачено, що його дія припиняється по закінченню строку, на який він укладений.
28 квітня 2009 року між 2-ю Міською дитячою клінічною лікарнею та відповідачем Кримським державним медичним університетом ім. С.І. Георгієвського укладений договір №70/09 про співробітництво між 2-ю дитячої клінічною лікарнею та Кримським державним медичним університетом ім. С.І. Георгієвського, відповідно до пункту 1.1 якого обидві сторони приймають на себе взаємні обов'язки щодо сумісної організації, вдосконаленню та забезпеченню медичної допомоги населенню регіону, ефективному використанню матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів та наукового потенціалу університету та закладів охорони здоров'я, спрямованих на поліпшення здоров'я населення та на безоплатну підготовку та перепідготовку лікарських кадрів згідно рознарядки Міністерства здоров'я України.
Відповідно до розділу 1 договору №70/09 від 28 квітня 2009 робота з надання медичної допомоги проводиться в приміщенням позивача.
Згідно розділу 2.2 договору одним із зобов'язань відповідача, зокрема, є утримання приміщень, які експлуатуються сумісно, у чистоті та порядку. Відповідач також повинен не допускати пошкодження майна, дотримуватися правил протипожежної безпеки, здійснювати ремонт приміщень кафедр.
Оплата вартості спожитої теплової енергії, спожитого водоспоживання та водовідводу, вартість електричної енергії, а також проведення взаємних розрахунків між сторонами за договором №70/09 від 28 квітня 2009 року не передбачене.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до договору оренди нежитлових приміщень по вул. Жуковського 23, які належать до комунальної власності м. Сімферополя від 22 квітня 2005 року Орендодавець (Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради), на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №764 від 22 квітня 2005 року, рішення сесії 4-го скликання від 21 квітня 2005 року №396, передає, а Орендар (Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського) приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Жуковського 23 (будівля 2-ої міської дитячої клінічної лікарні), що знаходиться на балансі 2-ої міської дитячої клінічної лікарні управління охорони здоров'я міської ради, загальною площею 122,8 кв.м., що знаходиться на 2-му поверсі для розміщення кафедри "Дитячих хвороб".
Відповідно до пункту 5.7 вищезазначеного договору орендатор зобов'язується укласти с Балансоутримувачем орендованих нежитлових приміщень договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг Орендатору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що посилання позивача на зазначений пункт договору є необґрунтованим, оскільки якщо відповідач не виконує обов'язків по договору, зацікавлена особа вправі у встановленому законом порядку вимагати виконання зобов'язань.
При цьому також необхідно зазначити, що вказаний договір відповідно до пункту 10.1 діє по 22 березня 2006 року та пунктом 10.7 договору передбачено, що його дія припиняється по закінченню строку, на який він укладений.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником апеляційної скарги, також не надано доказів початку строку дії зазначеного договору відповідно до вимог частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України, а саме - акту передачі відповідачу об'єкту оренди.
Окрім цього, згідно Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я (затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 1997 року №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 липня 1997 року за №245/2049) його впроваджено з метою поліпшення організації та якості спільної роботи органів охорони здоров'я, вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти та лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, підвищення ефективності науково-дослідної роботи і впровадження її результатів у практику охорони здоров'я.
Згідно пункту 1.5 вищезазначеного Положення витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.
Також, колегія суддів зазначає, що оплата вартості спожитої теплової енергії, спожитого водоспоживання та водовідводу, вартість електричної енергії, а також проведення взаємних розрахунків між сторонами за договором №70/09 від 28 квітня 2009 року не передбачене.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, якщо заявник апеляційної скарги вважає, що відповідач повинен сплачувати вартість спожитої теплової енергії, спожитого водоспоживання та водовідводу, вартість електричної енергії, він вправі був наполягати на включення цього до договору №70/09 від 28 квітня 2009 року, при його укладанні.
Якщо є підстави для зміни зазначеного договору, позивач вправі реалізувати своє право у встановленому законом порядку.
Окрім цього, згідно пункту 1.5 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я (затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 1997 року №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 липня 1997 року за №245/2049) обов'язок по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням матеріально-технічної бази покладається на позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що використання теплової енергії, водоспоживання, водовідведення, та електричної енергії у даному випадку стосується взаємовідносин між позивачем та відповідачем по договору №70/09 від 28 квітня 2009 року, та відносяться до утримання матеріальної бази таких стосунків, оскільки зазначеним положенням будь-яких виключень із такої бази не передбачене.
При викладених обставинах суд першої інстанції не вбачає, що існують порушення статті 85 Бюджетного кодексу України, та вважає, що у даному випадку відсутнє фінансування бюджетної установи із різних бюджетів.
Таким чином, по тим підставам, якими обґрунтовується позов, він задоволенню не підлягає.
При цьому необхідно відмітити, що суд із власної ініціативи не може розглядати інші підстави позову, оскільки це буде відбуватися у порушення прав інших учасників процесу, які вправі знати про підстави позову, та заперечувати щодо них.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу 2-ої міської дитячої клінічної лікарні міста Сімферополя залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 січня 2013 року у справі №5002-17/3585-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут
Розсилка:
1. 2-а міська дитяча клінічна лікарня м. Сімферополя (вул. Жуковського, 23,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)
2. Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського (вул. Леніна, 5/7,Сімферополь,95006)
3. Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради (вул. Тролейбусна, 23/24,Сімферополь,95000)
4. Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13,Сімферополь,95000)
5. Міністерство охорони здоров'я України (вул.Грушевського, 7,Київ 21,01021)
6. Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим (бульвар Леніна, 5/7,Сімферополь,95006)
7. Господарський суд Автономної Республіки Крим