УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Справа № 152234/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Коваля Р.Й.,Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам»янка-Бузькому районі Львівської області на постанову Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кам»янка-Бузькому районі Львівської області про нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни , -

ВСТАНОВИВ

29 квітня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії як дитині війни, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни підвищення до пенсії з 01.01.2006 року по день винесення рішення відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 квітня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 в частині вимог за період з 01.01.2006 року по 29.10.2010 року залишено без розгляду.

Постановою Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 червня 2011 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати з 30.10.2010 року позивачу щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язано відповідача здійснити донарахування та виплату з 30.10.2010 року по 02.06.2011 року позивачу щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням ст. 28 з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум та виплачених сум за даний період.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 9. 11. 159, 163 КАС України, ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням. Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01.01.2006 року по 29.10.2010 року.

Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 30.10.2010 року по 02.06.2011 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення її без змін; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим така не задовольняється.

Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам»янка-Бузькому районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 червня 2011 року у справі № 2-а-314/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: Р.Й. Коваль

В.В. Святецький