22 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 5 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2003 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 11.02.2004 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 2000 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 5.05.2004 р. рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивачка звернулась до суду з вимогами про відшкодування шкоди, завданої померлою особою, з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст. 557 ЦК України 1963 року кредиторам спадкодавця для пред'явлення претензій до спадкоємців померлого.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Луганської області від 5 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :