22 листопада 2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі й гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2001 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2001 року ОСОБА_1звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про захист честі й гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 29-30 вересня 2000 року ОСОБА_2 повідомив правоохоронним органам та його родичам відомості про крадіжку ним, ОСОБА_1, належного відповідачу мотоцикла.

Посилаючись на те, що зазначені відомості не відповідають дійсності, порочать його честь та гідність, а незаконними діями відповідача йому завдано матеріальної та моральної шкоди, просив суд зобов'язати ОСОБА_2 припинити їх подальше розповсюдження та стягнути з нього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 503 грн. 17 коп. та 3000 грн. моральної шкоди.  

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2001 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 травня 2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, - про задоволення заявлених ним позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                              у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2001 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 травня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.