16 листопада 2006 року                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Охрімчук Л.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького колективного спеціалізованого підприємства (надалі ВСКП) № 26  про виділення цільових коштів на придбання автомобіля з ручним управлінням і відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2004 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся у суд  із позовом до ВСКП № 26 про виділення цільових коштів на придбання автомобіля з ручним управлінням і відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що перебував з відповідачем в трудових відносинах. Через грубе порушення  адміністрацією ВСКП № 26 техніки безпеки робіт, ним було отримано тяжку травму, внаслідок якої він став інвалідом 1-ої групи, він  може пересуватись лише на інвалідних колясках та на автомобілі з ручним управлінням. В 1988 році йому було надано автомобіль, проте відповідач не виплачував йому коштів на обслуговування автомобіля, догляд та пальне. В 1996 році його автомобіль не пройшов технічного огляду. Він неодноразово звертався до відповідача про виділення коштів на придбання автомобіля з ручним управлінням „Таврія”. Тому просив суд виділити цільові кошти на придбання автомобіля з ручним управління, стягнути з відповідача на його користь 150 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та збитки в розмірі 18 171 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВСКП № 26 15 704 грн. 30 коп. на рахунок Головного управління праці та соціального захисту населення для придбання інваліду ОСОБА_1 автомобіля „Таврія 11028”. Визнано за ОСОБА_1 право на придбання альтернативного автомобіля з доплатою різниці між альтернативним автомобілем та автомобілем „Таврія”. Стягнуто з ВСКП № 26 на рахунок ОСОБА_1 судові витрати-кошти, витрачені на послуги адвоката в розмірі 600 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,-

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України :                                                                   Є.Ф. Левченко

                                                                                                        Л.М. Лихута                      

                                                                                                        Л.І. Охрімчук