У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “М.С.Л.” про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “М.С.Л.” на ухвалу апеляційного суду Волинської області від  25 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “М.С.Л.” (далі - ТОВ “М.С.Л.”) про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що на підставі контракту з 12 листопада 2001 року працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 представництва ТОВ “М.С.Л.” у Волинській області та м. Луцьку.

16 серпня 2003 року ним була подана заява про звільнення у зв'язку з переходом на іншу роботу.

Згідно з наказом від ІНФОРМАЦІЯ_2 його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Посилаючись на незаконність зазначеного наказу, на те, що у день звільнення розрахунку з ним проведено не було, просив змінити формулювання підстав звільнення, зобов'язати відповідача внести відповідні зміни у трудову книжку, стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Луцького міського суду Волинської області від 18 грудня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: зобов'язано ТОВ “М.С.Л.” змінити формулювання підстав звільнення - зі звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України на - ст. 38 КЗпП України та внести відповідні зміни до трудової книжки, стягнуто з ТОВ “М.С.Л.” на його користь 2 447 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 березня 2004 року рішення Луцького міського суду Волинської області від 18 грудня 2003 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ТОВ “М.С.Л.” просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції в частині направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий судовий розгляд суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив та не встановив обставин, якими було обґрунтовано позов і заперечення проти нього та якими доказами вони підтверджуються.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Статтею 307 ЦПК України (1963 року), діючої на час розгляду справи в апеляційному суді, визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду в апеляційному порядку й передачі справи на новий розгляд.

Таких підстав в ухвалі апеляційного суду не зазначено.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України (1963 року) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права визначено як підстави для скасування рішення й ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційний суд в порушення вимог ч. 2 ст. 301 ЦПК України (1963 року), не врахував, що суд апеляційної інстанції міг встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувались з порушенням цим Кодексом порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “М.С.Л.” задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 березня 2004 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.