У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 листопада 2006 року |
|
м. Київ |
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого: Панталієнка П.В.,
суддів: Патрюка М.В.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,
Тітова Ю.Г.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2004 року,,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2002 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом.
Указував, що відповідачка позичила у нього 14664 грн., що відповідало 3120 дол. США, і зобов'язувалася повернути зазначену суму до 15 грудня 1999 року.
Зазначене підтверджується розпискою.
Оскільки у вказаний строк ОСОБА_2 борг не повернула, позивач просив постановити рішення, яким стягнути з неї зазначену суму боргу.
У судовому засіданні позивач зменшив розмір позовних вимог, зазначивши, що відповідачка повернула йому 6000 грн. добровільно.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 листопад 2003 року позов задоволено. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 8664 грн. боргу та 146 грн. 64 коп. судових витрат.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2004 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2004 року, ОСОБА_2 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2003 року.
У касаційній скарзі ставиться питання про зміну ухвал суду з підстав порушення судами норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що з 24 листопада 2003 року по 13 грудня 2003 року відповідачка перебувала на амбулаторному лікуванні, а з 15 грудня 2003 року по 25 грудня 2003 року - на стаціонарному.
При цьому, відмовляючи в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2003 року, суди виходили з того, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки перебування відповідачки з 24 листопада 2003 року по 13 грудня 2003 року на амбулаторному лікуванні не створювало перешкод для звернення із апеляційною скаргою, а знаходження на стаціонарному лікуванні з 15 по 25 грудня 2003 року не взято до уваги, оскільки цей період не входить до перебігу процесуального строку.
З такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки в період строку на апеляційне оскарження рішення суду ОСОБА_2 хворіла, проходила амбулаторне лікування, а згодом, у зв”язку з погіршенням стану здоров”я, була госпіталізована, що і встановив суд.
Хвороба відповідачки в період перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду, на погляд колегії суддів, є поважною причиною пропуску нею строків на апеляційне оскарження.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлені в справі ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею питання щодо прийняття і розгляду апеляційної скарги апеляційному суду.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2004 року скасувати, а справу направити в апеляційний суд для вирішення питання щодо прийняття і розгляду апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: П.В. Панталієнко
судді: М.В. Патрюк
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка
Ю.Г. Тітов