Справа № 2-3173/11

2/214/29/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 лютого 2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Ткаченко К.М.,

за участю:

представника позивача - Спатерук Я.С.,

представників відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з названим позовом, в якому просить у рахунок погашення заборгованості за укладеними між ним та відповідачем кредитною угодою від 15.09.2008 року та договором про видачу траншу від 16.09.2008 року в розмірі 195189,31 доларів США, що за курсом НБУ від 25.05.2011 року складає 1557610 грн. 70 коп., звернути стягнення на належну відповідачеві квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу ним вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки квартири від 16.09.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також виселити всіх осіб, які проживають в зазначеній квартирі, стягнувши з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог на тій підставі, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2012 року визнано незаконною приватизацію заставленої квартири.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до укладеної між сторонами кредитної угоди №1/317-МК від 15.09.2008 року та договору про видачу траншу №1/317-МК-1 від 16.09.2008 року (далі - Кредитний договір) відповідач отримала кредитних коштів у розмірі 115000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.09.2018 року (а.с.18-21, 24, 25)

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 16.09.2008 року уклали договір іпотеки належної відповідачеві квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Спірна квартира) (а.с.27-32).

Однак у порушення норм закону та умов Кредитного договору відповідач своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 25.05.2011 року утворилась заборгованість в сумі 195189,31 доларів США, яка згідно із її розрахунком складається із наступного: 111200,25 доларів США - заборгованість за кредитом, 62389,88 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 21599,18 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.11-13).

Предметом позову позивач визначив матеріально-правову вимогу до відповідача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді Спірної квартири.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 5 цього ж Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Згідно договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року, відповідач придбала Спірну квартиру у ОСОБА_4 (а.с.32).

Однак згідно з рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2012 року приватизацію Спірної квартири визнано незаконною та визнано недійсним розпорядження УЖКГ від 18.04.2007 року про передачу ОСОБА_5, який і приватизував Спірну квартиру та продав її ОСОБА_4, яка, в свою чергу, продала її відповідачу, у приватну власність Спірної квартири та визнано недійсним видане на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на Спірну квартиру (а.с.78-82).

Отже визнання судовим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили, незаконною приватизації Спірної квартири створює певні юридичні наслідки, пов'язані з її незаконністю, зокрема, застосування до сторін договорів купівлі-продажу Спірної квартири двосторонньої реституції.

Таким чином суд приходить до висновку, що Спірна квартира на цей час не є предметом іпотеки, позаяк на цей час відповідача не визнано її добросовісним набувачем.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 33 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 11, 15, 88, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Попов.