10.2.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2013 року Справа № 812/2119/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коршикова С.К.,
при секретарі судового засідання - Шибаєвій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 10606,46 грн., -
ВСТАНОВИВ:
26 лютого 2013 року позивач - Луганський міський центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 10606,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. До Луганського міського центру зайнятості звернувся громадянин ОСОБА_1 (далі - відповідач), і.к. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за сприянням у працевлаштуванні. 14.06.2012 у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, йому було надано статус безробітного. За період перебування на обліку як безробітній з 14.06.2012 по 01.10.2012 відповідачу виплачено допомогу по безробіттю з 14.06.2012 по 30.09.2012 у сумі 10 606,46 грн. В результаті обміну даними з ДПА за II квартал 2012 року було виявлено, що ОСОБА_1 одержував заробітну плату від Донбаського державного технічного університету. В процесі розслідування страхового випадку був надісланий відповідний запит до Донбаського державного технічного університету. Згідно інформації, одержаної від Донбаського державного технічного університету, наданої центру зайнятості 28.12.2012, ОСОБА_1 працював за зовнішнім сумісництвом на 0,34 ставки у Донбаському державному технічному університеті з 01.09.2011р. (наказ про прийняття від 01.09.2011р. №254-к) по 30.06.2012р. (наказ про звільнення від 27.06.2012р. №189-к).
Позивач зазначає, що таким чином, встановлено порушення громадянином ОСОБА_1 вимог Закону України «Про зайнятість населення» та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", тобто, в період перебування на обліку з безробіття та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття, ОСОБА_1 був зайнятою особою. Отже, не мав права на присвоєння статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.
Відповідачу ОСОБА_1 направлений лист - повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 10 606 грн. 46 коп. в п'ятнадцятиденний термін з моменту отримання зазначеного листа. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, 01.02.2013р. лист був отриманий адресатом. На теперішній момент незаконно отримана допомога по безробіттю ОСОБА_1 у добровільному порядку не повернута, строк добровільного повернення коштів сплинув.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 10 606,46 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Відповідач судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши суду письмові заперечення в яких зазначив, що суму допомоги по безробіттю він не отримував (а.с.27-28).
Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII Державна служба зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до державного фонду сприяння зайнятості населення.
Спеціальними законами, які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III та Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII до зайнятого населення в Україні належать громадяни, що проживають на її території на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Частиною 1 статті 2 Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно із статтею 25 цього Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) був зареєстрований в Луганському міському центрі зайнятості з 07.06.2012 року як такий, що шукає роботу, що підтверджується заявою останнього від 14.06.2012 та персональною карткою №НОМЕР_2 (а.с.8,10,12).
За період з 14.06.2012 по 30.09.2012 ОСОБА_1 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 10606,46 грн., з обліку знято 01.10.2012, що підтверджується довідкою Луганського міського центру зайнятості №1/д/05-39 від 04.01.2013 (а.с.18).
30.01.2013 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості, оформлене протоколом №5, серед осіб, які під час перебування на обліку як безробітні були діючими підприємцями, зокрема було виявлено згідно інформації, одержаної від Донбаського державного технічного університету, наданої центру зайнятості 28.12.2012, що ОСОБА_1 з 01.09.2011 працював за зовнішнім сумісництвом на 0,34 ставки у Донбаському державному технічному університеті з 01.09.2011р. (наказ про прийняття від 01.09.2011р. №254-к) по 30.06.2012р. (наказ про звільнення від 27.06.2012р. №189-к) та про даний факт Луганський міський центр зайнятості нею повідомлено не було, що підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №971-2012-2 від 29.01.2013 (а.с.13,14,15,16).
На підставі встановлених даних, Луганським міським центром зайнятості винесено наказ №05-б від 30.01.2013 про порушення відповідачем законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 14.06.2012 по 30.09.2012 в сумі 10 606,46 грн. (а.с.17).
Повідомленням №1/09-407 від 30.01.2013 Луганський міський центр зайнятості повідомив відповідача про повернення виплачених по безробіттю коштів за період з 14.06.2012 по 30.09.2012 в сумі 10 606,46 грн. з наданням для цього 15 робочих днів з дати отримання повідомлення за реквізитами центру зайнятості (а.с.19).
До теперішнього часу незаконно отримана допомога по безробіттю в сумі 10 606,46 грн. відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплачена.
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Даних про добровільну сплату відповідачем ОСОБА_1 суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10 606,46 грн. та про повернення до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття незаконно отриманих коштів, судом не встановлено.
Суд, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та, задовольняючи позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості, виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було приховано факт його роботи за зовнішнім сумісництвом на 0,34 ставки у Донбаському державному технічному університеті з 01.09.2011 на час постановлення на облік позивача та отримання статусу безробітного, не повідомлено про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, які призвели до незаконного отримання останньою коштів у розмірі 10 606,46 грн., а тому, адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 10 606,46 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 12 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 10606,46 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Луганського міського центру зайнятості незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 10 606 грн. 46 коп. (десять тисяч шістсот шість гривень 46 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2013 року.
Суддя С.К. Коршиков