Справа № 2506/5065/2012 Провадження № 22-ц/795/551/2013 Головуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Ішутко В. М.
Категорія -цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2013 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіІШУТКО В.М.,
суддів:ІВАНЕНКО Л.В., ХАРЕЧКО Л.К.,
при секретарі:Шкарупі Ю.В.,
за участю:позивачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним,
в с т а н о в и в:
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апелянт зазначає, що рішення суду не відповідає ст. 213 ЦПК України. Відповідно до ст. 358 ЦК України учасники права спільної часткової власності, як індивідуальні власники, наділяються правами володіння, користування та розпорядження майном. Жоден із учасників самостійно не має права укладати правочини щодо спільного майна без згоди інших.
Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача про порушення відповідачами положень ст. 358 ЦК України та положень п. 54 Інструкції, при цьому в судовому рішенні не наведені мотиви не прийняття вказаних доводів, при тому відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦПК України результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності. Укладений договір відповідає волевиявленню його сторін, цивільно - правовим нормам діючого законодавства та був укладений у відповідній формі з дотриманням норм закону.
З таким висновком погоджується апеляційний суд з наступних підстав.
По справі встановлено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 01.04.2011 року був укладений договір дарування 5/7 частин житлового будинку. Згідно договору дарування ОСОБА_8 безоплатно передала у власність ОСОБА_6 5/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Першої нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстровим номером № 1473 та 01.04.2011 р. зареєстрований в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло відповідачці ОСОБА_8 належало 3/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та 2/7 на підставі дарування посвідченого 27.12.1994 р.
Згідно вимог ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність. Дарування є договором, тобто двостороннім правочином, що заснований на взаємному узгодженні.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсний правочин, який не вчинено.
Наполягаючи на визнання недійсним договору дарування 5/7 частин домоволодіння, позивачка посилалася на те, що відповідно до законодавства України співвласник майна ОСОБА_8 повинна була врахувати думку іншого співвласника оспорюваного майна - ОСОБА_4 та досягнути згоди щодо користування і розпорядження власниками частками майна у спільному майні, визначивши їх в натурі. Не пересвідчившись в цьому, нотаріус не повинна була посвідчувати договір дарування.
Проте, зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування судового рішення та визнання недійсним договору дарування, оскільки в даному випадку не може бути застосована аналогія закону. Обов'язок повідомити інших співвласників про намір продати свою частку передбачено ст. 362 ЦК України. При передачі в дар іншій особі частини домоволодіння наявність такої згоди іншого співвласника не передбачена ст.358 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_4 в апеляційний скарзі і в позовній заяві. Відповідно до положень ст. 361 ЦК України кожен співвласник наділений правом самостійного розпорядження часткою у праві спільної часткової власності.
Стаття 358 ЦК України регулює відносини, коли договір про визначення порядку володіння та користування спільним майном укладається за ініціативою співвласників. Учасник спільної часткової власності, який має намір самостійно здійснювати усі правочини щодо своєї частки, має право вимагати її виділу у натурі (ст. 364 ЦК). Однак виділ припиняє, крім того, право спільної часткової власності даного суб'єкта, що може не відповідати його інтересам.
Така домовленість оформляється договором. Лише стосовно володіння та користування земельною ділянкою закон встановлює обов'язковість письмової форми та нотаріального посвідчення договору (ч. 2 ст. 88 ЗК).
Договір про визначення порядку володіння та користування спільним майном може стосуватися як усього спільного майна, так і його частини, а його сторонами можуть бути двоє, кілька або усі співвласники. Якщо договір укладається не між усіма співвласниками, обов'язковою умовою його нотаріального посвідчення є надання письмової згоди співвласниками, які не беруть у договорі участь, про встановлення порядку володіння та користування майном або конкретними його частинами (абзац четвертий пункту 58 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Відповідно до п.54 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності сторонній особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.
Передача співвласником свого переважного права купівлі частки
у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
При посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового договору; дарування; ренти, пожертви; міни частини майна або відчуження частини майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а також у разі продажу частини майна з публічних торгів
правила цього пункту не застосовуються.
З врахуванням наведених вище норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що укладений договір дарування відповідає вимогам, які встановлені ст. 203 ЦК України, а тому він не може бути визнаний недійсним. Висновки суду відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, а тому рішення суду не підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:Судді: