27 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,   Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного малого підприємства “Тепломережа” про визнання незаконними дій по нарахуванню заборгованості за надані послуги з теплопостачання та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 5 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного малого підприємства “Тепломережа” (далі - ДМП “Тепломережа”) про визнання незаконними дій по нарахуванню заборгованості за надані послуги з теплопостачання та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Рішенням  Городецького  районного  суду  Хмельницької області від 11.12.2003 р. позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 5.03.2004 р. рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 1993 р. був членом житлово-будівельного кооперативу і вніс пайові внески на будівництво квартири в будинку АДРЕСА_1, а в 1995 р. у цьому будинку йому було виділено трикімнатну квартиру НОМЕР_1.  Рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради від 30.12.1999 р. позивачу було видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.

З грудня 1998 р. ДМП “Тепломережа” стало надавати теплову енергію до кожної квартири зазначеного будинку для забезпечення опалення жилих приміщень, в тому числі й квартири позивача.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що підстав для визнання дій ДМП “Тепломережа” неправомірними не має, оскільки позивач в період постачання теплової енергії до його квартири проти її постачання не заперечував, користувався нею та не вимагав відключення від мережі, а тому був зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному порядку суд перевіряє в межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права та відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 5 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :