Судове рішення #28554750

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року Справа № 5020-1345/2012



Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євдокімова І.В.,

суддів Сікорської Н.І.,

Проценко О.І.,


за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, Севастопольська міська рада;

відповідач, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_3.

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Ленінського району міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 17 січня 2013 року у справі № 5020-1345/2012

за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

до Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про повернення земельної ділянки; за зустрічним позовом про визнання незаконною бездіяльності Севастопольської міської Ради в поновленні договору оренди від 17.05.2004 та зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки.

У подальшому, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 була подана зустрічна позовна заява до Севастопольської міської Ради про зобов'язання поновити дію договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року у справі № 5020-1345/2012 в задоволенні позову прокуратури Ленінського району міста Севастополя та в зустрічному позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову прокурора Ленінського району міста Севастополя скасувати, постановити нове рішення, в якому позов задовольнити. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що у зв'язку із знищенням об'єкту нерухомості, що розташований на спірній земельній ділянці, у відповідача зникло право, визначене статтею 120 Земельного кодексу України України, щодо користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В судове засідання, яке було призначене на 11.03.2013 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, визнавши їх достатніми для прийняття рішення у справі, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін, які не з'явилися.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила такі обставини.

17.05.2004 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - Договір) за змістом якого Орендодавець, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1465 від 22.10.2003 та 1841 від 24.02.2004 надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_2 для обслуговування тимчасового торгового павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літним майданчиком, площею 0,0143 га (зокрема 0,0083 га для обслуговування тимчасового торговельного павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» та 0,0060 га для обслуговування літнього майданчика (пункт 1.1, 2.1 Договору). (а.с. 9-12)

Відповідно до пункту 2.2 Договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна.

Договір укладений строком до 01.03.2009 або до початку реконструкції набережної Корнилова, якщо реконструкція почнеться раніше 01.03.2009 (пункт 3.1).

За спливом строку договору орендар, який виконував належним чином обов'язки відповідно до умов договору, має при інших рівних умовах переважне право на продовження договору. В цьому випадку орендар повинний був не пізніше ніж за 2 місяця до спливу строку дії договору повідомити про це орендодавця та вирішити у встановленому законом порядку питання щодо продовження договору оренди.

Згідно з пунктом 6.2 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється після підписання договору по акту прийому-передачі.

Після припинення дії договору орендар в місячний строк повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому того, в якому він отримав її в оренду.

Відповідно до пункту 7.1 Договору Орендар зобов'язаний, зокрема, після припинення або розірвання договору повернути Орендодавцю земельну ділянку в стані та порядку, встановленому договором.

Згідно з розділом 12 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі з взаємної згоди сторін. У випадку недосягнення згоди стосовно зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Дія договору оренди припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку на який він був укладений. (пункт 12.2 Договору)

20.05.2004 між сторонами за Договором був укладений акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку, площею 0,0143 га за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 13)

31.12.2008 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Севастопольської міської ради з клопотанням про продовження договору оренди земельної ділянки від 17.05.2004 строком на 25 років. (а.с. 39)

На вказане клопотання позивачем було отримано лист № А-117/1 від 05.02.2009 від Севастопольської міської ради про те, що для прийняття Радою рішення про продовження договору оренди від 17.05.2004 ділянки площею 0,0143 га для обслуговування тимчасового торгового павільйону - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою необхідно надати документи, вказані в пункті 7.4 Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок, затвердженого рішенням Севастопольської ради від 14.10.2003 № 1343. (в редакції рішення СМР від 07.11.2006 № 919) (а.с. 40)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Севастопольської міської Ради з клопотанням від 26.03.2009 про поновлення договору оренди земельної ділянки, надавши документи, передбачені пунктом 7.4 Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок. (а.с. 41)

За результатами розгляду клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про поновлення договору оренди від 17.05.2004, зареєстрованого 24.06.2004 під № 124, Севастопольською міською радою II сесії VI скликання було прийнято рішення № 613 від 15.03.2011 «Про відмову підприємцю ОСОБА_3 у поновленні договору оренди від 17.05.2004, зареєстрованого 24.06.2004 під № 124, земельної ділянки площею 0,0143 га, для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою». (а.с. 42)

У подальшому, рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2011 по справі № 13/137 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Севастопольської міської Ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання переважного права, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Севастопольської міської Ради про визнання переважного права на оренду земельної ділянки, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково, визнано недійсним рішення Севастопольської міської Ради ІІ сесії VІ скликання за № 613 від 15.03.2011 «Про відмову підприємцю ОСОБА_3 у поновленні договору оренди від 17.05.2004, зареєстрованого 24.06.2004 під № 124 земельної ділянки площею 0,0143 га для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літним майданчиком». В іншій частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було відмовлено. У позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено повністю. (а.с. 29-33)

Господарський суд міста Києва при винесенні рішення виходив з того, що торговельний павільйон-бар з літнім майданчиком, загальною площею 56,40 кв.м. є об'єктом нерухомого майна, про що свідчить реєстрація права приватної власності в КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради. Так, у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на підставі частини першої статті 120 Земельного кодексу України перейшло і право користування земельною ділянкою. Також суд вказав на відсутність як у оскарженому рішенні Севастопольської міської Ради так і в запереченнях підстав щодо відмови в поновленні договору оренди. Крім того, судом встановлено, що позивачем належним чином виконувалися обов'язки за умовами договору оренди земельної ділянки та встановлена відсутність заборгованості по орендній платі.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 у справі № 13/137 рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2011 у справі № 13/137 було залишено в силі. (а.с. 34-37)

Відповідно до листа Севастопольської міської Ради від 19.11.2012 № 03-15/5571, який був скерований прокурору Ленінського району міста Севастополя договір оренди земельної ділянки від 24.06.2004 № 24 припинений у зв'язку із закінченням строку його дії. Земельна ділянка площею 0,0143 га за актом приймання-передачі Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 повернута не була. (а.с. 18-19)

Неповернення земельної ділянки після припинення дії договору оренди землі стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради з позовом про зобов'язання відповідача повернути позивачеві спірну земельну ділянку.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції враховані доводи відповідача з приводу наявності рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2011 у справі № 13/137, що набрало законної сили, яким скасоване рішення Севастопольської міської ради № 613 від 15.03.2011 «Про відмову в підприємцю ОСОБА_3 у поновлені договору оренди від 17.05.2011».

Відповідно до вимог статтей 316, 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Власник майна реалізує свої права у спосіб, що не суперечить закону.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності виникає на підставах, що не заборонені законом, у тому числі на підставі правочинів.

Встановлено, що за відповідачем на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.06.2002 КП «БТІ і ДРОНМ» СМР 17.07.2002 зареєстроване право власності на торгівельний павільйон-бар з літним майданчиком загальною площею 56,40 кв.м., розташований на по АДРЕСА_2.

Згідно з положеннями статтей 346, 349 Цивільного кодексу України, право власності на майно припиняється у разі знищення вказаного майна.

Так, під час проведення перевірки встановлено, що зазначений об'єкт нерухомості - торгівельний павільйон-бар з літним майданчиком загальною площею 56,40 кв.м., відсутній по АДРЕСА_2 та на даний момент знищений. (а.с. 156)

Таким чином, право власності ОСОБА_3 на вказане майно, в силу положень статтей 346, 349 Цивільного кодексу України, припинено.

У зв'язку із знищенням об'єкту нерухомості, що розташований на спірній земельній ділянці, у відповідача зникає право, визначене статтею 120 Земельного кодексу України України, щодо користування земельною ділянкою АДРЕСА_2.

Таким чином, користування відповідачем вищевказаною земельною ділянкою повинно здійснюватися на загальних засадах, з урахуванням положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки від 17.05.2004, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Севастопольською міською радою, строк дії вказаного договору визначений сторонами до 01.03.2009.

Згідно з вимогами пункту 12.2 договору, дія договору припиняється у випадку спливу строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 7.1 договору, після припинення договору, орендар у місячний строк зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому ніж той, в якому він отримав вказану земельну ділянку.

Вказані положення договору, укладеного між Севастопольською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України Закону України «Про оренду землі».

Так, статтею 785 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок орендаря негайно повернути річ у разі припинення договору оренди.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі», передбачено, що після закінчення строку, на якій було укладено договорів оренди землі, орендар, якій продовжує користування земельною ділянкою, за умови виконання положень договору має переважне право на поновлення договору.

Вказані норми закону визначають можливість поновлення договору оренди, проте вказаними положенням не передбачається автоматичний порядок поновлення договору оренди земельної ділянки.

Вимогами ст.ст. 13, 14, 140 Конституції України, ст.ст. 12, 80, п.12 перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що функції власника - територіальної громади міста Севастополя, по розпорядженню землями в межах населеного пункту реалізовуються Севастопольською міською радою.

Згідно з ст. 116 Земельного Кодексу України, юридичні та фізичні особи здобувають право власності і право користування земельними ділянками з земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Положеннями п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок в оренду та поновлення договору оренди) вирішується виключно на пленарному засіданні ради -сесії.

Такими чином, оскільки діючим законодавством не передбачене автоматичне поновлення договору оренди, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

До аналогічних висновків дійшов суд у своєму рішення по вказаній справі від 17.01.2013.

З огляду на викладене, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 після закінчення строку дії договору оренди від 17.05.2004 зобов'язана була повернути земельну ділянку площею 0,0143 га, що розташована по АДРЕСА_2, власнику - територіальній громаді міста в особі Севастопольської міської ради.

Скасування господарським судом міста Києва рішення Севастопольської міської ради № 613 від 15.03.2011 «Про відмову підприємцю ОСОБА_3 в продовженні договору від 17.05.2004» не позбавляє останньої обов'язку повернути земельну ділянку власнику.

Отже, судовою колегія встановлено, що відповідно до підпункту "В" пункту 9.2.2 договору Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 договору, цільовим призначенням спірної земельної ділянки є обслуговування тимчасового торгівельного павільйону, у той час як відповідач збудував на ній об`єкт нерухомого майна та зареєстрував його у органах БТІ (свідоцтво про право на спадщину, а.с. 38), що у свою чергу є порушенням цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідно до умов договору.

Крім того, слід зазначити, що судова колегія погоджується з судом першої інстанції стосовно відмови у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

Зустрічна позовна заява була мотивована посиланням на положення частини першої статті 120 Земельного кодексу України обґрунтована тим, що наявність права власності на нерухоме майно - торговий павільйон-бар з літнім майданчиком, що розташований на спірній земельній ділянці надає власнику майна право користування земельною ділянкою, що є предметом спору по даній справі, а також тим, що позивачем за зустрічним позовом після закінчення строку договору оренди землі надано усі документи, необхідні для поновлення Договору відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вважає наявним обов'язок Севастопольської міської Ради поновити дію договору оренди землі, враховуючи, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2011 у справі 12/137, яким було визнано недійсним рішення Севастопольської міської Ради №613 від 15.03.2011 «Про відмову підприємцю ОСОБА_3 у поновленні договору оренди від 17.05.2004, зареєстрованого 24.06.2004 за № 124, земельної ділянки площею 0,0143 га для обслуговування тимчасового торговельного павільону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 Земельного кодексу України.

За змістом статтей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статтей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради - сесії.

Закон України "Про оренду землі" містить положення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, які не є тотожними відповідним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Стаття 33 вказаного закону передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Крім того, відповідно до пункту 2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України), оскільки це порушувало б передбачену Конституцією України його виключну компетенцію.

Якщо на час звернення до суду з відповідним позовом не подано доказів прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, вимоги позивача про зобов'язання такого органу укласти договір оренди задоволенню не підлягають.

Законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Також, згідно з пунктом 2.14 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності Севастопольської міської Ради в поновленні договору оренди землі та зобов'язанні Севастопольської міської ради прийняти конкретне рішення - поновити договір оренди землі, стосуються прийняття рішення з питань, віднесених до виключної компетенції міської ради - надання земельної ділянки в користування, укладення (поновлення) договору оренди земельних ділянок, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає залишенню без змін.

З огляду на викладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог прокурора.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд


ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року у справі № 5020-1345/2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року у справі № 5020-1345/2012 частково скасувати.

3. В частині позовних вимог прокурора Ленінського району міста Севастополя прийняти нове рішення.

4. Позов прокурора Ленінського району міста Севастополя задовольнити.

5. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Севастопольській міській раді земельну ділянку площею 0,0143 га вартістю 161 192,00 грн., розташовану в АДРЕСА_2.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України у місті Севастополі (Одержувач: Державний Бюджет, Ленінський район, ЄДРПОУ: 24035598, банк одержувача: УДК у місті Севастополь, МФО: 824509, Рахунок: 31116095600007, код платежу за бюджетною класифiкацiєю: 22090200) судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

7. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року у справі № 5020-1345/2012 залишити без змін.

8. Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя І.В. Євдокімов

Судді Н.І. Сікорська


О.І. Проценко





Розсилка:


1. Прокурор Ленінського району міста Севастополя (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

2. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

3. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

4. Прокуратура міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація