ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 рокуСправа №827/101/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Веселової О.Ф.,

за участю: представника позивача Сирського С.В. (довіреність № 0315/257 від 15.01.2013 року); представника відповідача Сьоміної Г.Г. (довіреність № 8-1-6/11130 від 19.12.2012 року); представника третьої особи ОСОБА_3 (довіреність № 1342 від 03.09.2010 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держземагентства в м. Севастополі та Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дії, зобов'язання скасувати державну реєстрацію державного акту,

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, вточнивши вимоги, звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему в м. Севастополі та Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання протиправним та скасування розпорядження про передачу у власність земельної ділянки, визнання протиправними дії щодо підготування, направлення на реєстрацію та реєстрації державного акту, зобов'язання скасувати державну реєстрацію державного акту. Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою м. Севастополя встановлено факт видачі Севастопольською міською державною адміністрацією, без наявності повноважень, розпорядження №1020-р від 06.04.2010 року «Про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.09.2010 у задоволенні позову заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему в м. Севастополі та Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання протиправним та скасування розпорядження про передачу у власність земельної ділянки - відмовлено; провадження в адміністративній справі, у частині позовних вимог заступника прокурора м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему в м. Севастополі та Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання протиправними дії щодо підготування, направлення на реєстрацію та реєстрації державного акту, зобов'язання скасувати державну реєстрацію державного акту - закрито.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 року апеляційні скарги Севастопольської міської Ради та Заступника прокурора м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 23.09.2010 року по справі № 2а-2434/10/2770 - залишено без задоволення; постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.09.2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 13.12.2012 касаційні скарги Севастопольської міської Ради та Заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.09.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Супровідним листом за вих. № К/9991/69346/12 від 18.12.2012 Вищий адміністративний суд України направив матеріали справи до Окружного адміністративного суду м. Севастополя. Ухвалою від 15 січня 2013 року справу прийнято до провадження суддею Майсак О.І.

Заступник прокурора м. Севастополя, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час ті місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив (том 2 а.с.55).

Представник позивача Севастопольської міської Ради позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Вказує, що прокуратурою м. Севастополя встановлено факт видачі Севастопольською міською державною адміністрацією, без наявності повноважень, розпорядження №1020-р від 06.04.2010 року «Про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». Вказує, що Севастопольська міська державна адміністрація при прийнятті вказаного розпорядження вийшла за межи наданих їй повноважень, з підстав того, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах міста Севастополя.

Представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, 04.02.2013 року направив на адресу Окружного адміністративного суду м. Севастополя клопотання про розгляд справи за його відсутністю (том 2 а.с.37-38).

Представник відповідача Головного управління Держземагентства в м. Севастополі проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити, проте письмовий відзив на позов не надала.

Відповідач Севастопольська міська філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час ті місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив (том 2 а.с.54).

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що прокуратурою міста Севастополя не надано суду доказів того, що спірне розпорядження порушує будь-які права та інтереси, на вказані земельній ділянки розташований житловий будинок, які належить на праві власності ОСОБА_6

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача Головного управління Держземагентства в м. Севастополі та третьої особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне: Статтею 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами та заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

06.04.2010 року Севастопольською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження №1020-р «Про передачу у власність гр. ОСОБА_6 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том 1 а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27.05.2008 року, ОСОБА_6 належить на праві приватної власності житловий будинок літ. «А» з надвірними будівлями по за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с.45).

На підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року №1020-р ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_1, серії ЯИ № 069251 від 07.05.2010 року (том 1 а.с.46).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - Кодекс № 2768) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 40 Кодексу № 2768 громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Кодексу № 2768 якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 27.05.2008 року було набуто право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1, проте як право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_1, виникло лише 07.05.2010 року. З урахуванням вимог статті 120 Земельного кодексу України, судом робиться висновок, що ОСОБА_6 цілком правомірно було набуто право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 173 Кодексу № 2768 межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Статтею 174 Кодексу № 2768 передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Судом встановлено, що на час прийняття рішення у справі, межі міста Севастополя відповідно до вимог ст.ст.173, 174 Земельного Кодексу України не встановлені.

Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради трудящих «Про межі районів міста Севастополя» № 3/93 від 08.02.1977 року затверджено межи Балаклавського, Гагарінського, Ленінського, Нахімовського районі та міста Белокаменська (том 1 а.с.58-62).

Рішенням Севастопольської міської Ради № 4114 від 13.12.2005 року затверджено Генеральний план міста Севастополя до 2025 року (том 1 а.с.71).

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судом були дослідженні Рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради трудящих «Про межі районів міста Севастополя» № 3/93 від 08.02.1977 року та рішення Севастопольської міської Ради № 4114 від 13.12.2005 року, проте зі змісту вказаних рішень судом не вбачається у якому саме районі розташована вулиця Панаса Мирного.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що представниками прокуратури м. Севастополя та Севастопольської міської Ради не було надано суду письмових доказів стосовно того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Севастополя, а отже розпоряджатися нею відповідно до вимог Земельного кодексу України може тільки Севастопольська міська Рада, також позивачем - Севастопольською міською Радою не доведено та не надано суду доказів, що спірне розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року №1020-р будь-яким чином порушує права та інтереси територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Повний текст постанови складено та підписано 04 березня 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак