АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/1284/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2-5569/2011 Федосенко В.В.

Категорія: захист прав споживачів Доповідач-Костенко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Костенко Т.М.

Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

при секретарі: Ленюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ СК "Інгосстрах", третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк», про захист порушеного права споживача на виплату страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ПАТ СК "Інгосстрах" про захист порушеного права споживача на виплату страхового відшкодування в розмірі 75182,59 грн., а також просив стягнути пеню за затримку у виплаті у розмірі 3578,70 грн. та судові витрати у розмірі 120,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.11.2007 року між ним та ЗАТ СК «Інгосстрах» було укладено договір страхування наземного транспорту № DN81AR03110124.

30 жовтня 2009 року у м. Харкові по пров. Золотий, 8, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача SKoda Oktavia, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, про що ІДПС БДПС ДАІ прапорщиком ОСОБА_6 була складена відповідна довідка.

Відповідно до умов договору на час скоєння ДТП вищезазначений договір страхування був чинним.

02 листопада 2009 року позивачем було подано заяву до відповідача з вимогою сплатити грошову суму по страховому випадку.

Згідно рахунку ТОВ "Атлант-М Олексіївка" від 18.11.2010 року оцінка відновлюваного ремонту для ТЗ SKoda Oktavia склала 75182,59 грн.

Листом від 11.02.2010 року на підставі п. 13.3.4, п. 15.22. Договору страхування ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні вимог про сплату грошових коштів.

Вважає, що такими діями відповідач порушив його право на відшкодування шкоди за зазначеним договором, тому звернувся до суду з позовом.

Окрім цього, позивач зазначив, що відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 13.1.3. Правил страхування, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити грошову компенсацію, у випадку необгрунтованої відмови у виплаті, Страховик зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідач, надавши свої письмові заперечення, просив в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Як зазначає Відповідач, ОСОБА_4, в порушення умов Договору страхування, не було вчасно та повному обсязі сплачено страхові платежі.

За Договором страхування наземного транспорту, а також договором особистого страхування від 20.11.2007 року, періодом сплати є період до 19 листопада 2008 року включно в розмірі 5360,68 грн. та 515,45 грн. Відповідно на загальну суму 5876,13 грн. Позивачем по справі було сплачено за Договорами страхування загальну суму в розмірі 5640,25 грн. лише 22.12.2008 року.

Згідно з п. 13.3.4 Договору страхування, укладеного між ПАТ СК «Інгосстрах» та ОСОБА_4, Страховик має право вимагати від Страхувальника уплати додаткового платежу при збільшенні ризиків після укладення цього Договору. Невиконання цієї умови дає право страховому агенту, при настанні страхового випадку, повністю або частково відмовити в виплаті страхового відшкодування.

Так, 26.01.2008р., 25.03.2008р., 18.04.2008р, 18.09.2008р„ 04.12.2008р., 25.07.2009 року Страхувальником було допущено шість страхових випадків, пов'язаних з пошкодженням застрахованого транспортного засобу SKoda Oktavia, державний номер НОМЕР_1, з приводу чого Страхувальник звертався до ЗАТ СК «Інгосстрах» для виплати страхового відшкодування. За всіма переліченими заявами, Страховиком Вигодонабувачу за Договором страхування, яким є ПАТ КБ "ПриватБанк", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було виплачено страхові відшкодування.

На підставі п. 13.3.4 Договору страхування, у зв'язку із збільшенням ризиків, 11.08.2009 року ЗАТ СК «Інгосстрах» направив ОСОБА_4 лист з вимогою укласти додаткову угоду до Договору страхування № DN 81AR 03110124 від 20.11.2007 року про сплату додаткового платежу, а також збільшення розміру франшизи.

Однак, Страхувальником було проігноровано вищезазначену вимогу, додаткову угоду укладено не було.

Окрім цього, в порушення п. 15.22. Договору страхування, після отримання страхового відшкодування й послідуючої дії цього Договору відремонтований ТЗ ОСОБА_4 не був наданий для огляду Страховому агенту.

Враховуючи вищезазначене, на підставі п. 13.3.4, п. 15.22. Договору страхування, ЗАТ СК «Інгосстрах», відмовив ОСОБА_4 в виплаті страхового відшкодування.

Окрім цього, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 985 ЦК України, а також п. З Договору страхування, позивач призначив Вигодонабувачем ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто договір є укладеним на користь третьої (іншої) особи.

Банк, який виступає, як третя особа, на користь якої укладено договір страхування, не скористався своїм правом на отримання страхової виплати, не відмовлявся від цього права, тому страхувальник не вправі вимагати від страховика виконання договору на свою користь.

Справа розглядалася за відсутністю сторін.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необгрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та цей факт не заперечується сторонами, що 20.11.2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ СК «Інгосстрах» було укладено договір страхування наземного транспорту № DN81AR03110124.

30 жовтня 2009 року у м. Харкові по пров. Золотий, 8 за участю автомобіля позивача SKoda Oktavia, сталася дорожньо-транспортна пригода.

На звернення ОСОБА_4 від 02.11.2009 року до страхової компанії з вимогою сплатити грошову суму по страховому випадку йому було відмовлено на підставі п. 13.3.4, п. 15.22. Договору страхування.

Зазначеними пунктами договору передбачено, що Страховик має право вимагати від Страхувальника уплати додаткового платежу при збільшенні ризиків після укладення цього Договору. Невиконання цієї умови дає право страховому агенту, при настанні страхового випадку, повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування. Після отримання страхового відшкодування й послідуючої дії цього Договору відремонтований автомобіль повинен бути наданий для огляду Страховому агенту, інакше при наступному страховому випадку з цим ТЗ пошкодження, аналогічні попереднім відшкодуванню не підлягають.

За період з січня 2008 по липень 2009 років ОСОБА_4 було скоєно шість ДТП і жодного разу автомобіль не пред*явлений для огляду відповідно до умов договору.

В зв'язку із збільшенням ризиків 11.08.2009 року відповідачем було направлено ОСОБА_4 листа з вимогою укласти додаткову угоду до Договору страхування про сплату додаткового платежу, а також збільшення розміру франшизи, однак позивачем така угода укладена не була.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконувались п.п. п. 13.3.4, п. 15.22. Договору страхування, що дало відповідачу право відмовити ОСОБА_4 у виплаті грошових коштів. Крім того, відповідно до п.4.2 зазначеного договору вигодо набувачем визначено ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто договір є укладеним на користь третьої (іншої) особи.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Зазначене положення міститься і в ст. 3 Закону України «Про страхування».

За змістом наведених законів України випливає, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього.

Із матеріалів справи вбачається, що вигодо набувач, ПАТ КБ «ПриватБанк» - залучений до участі у справі як третя особа та згідно зі ст. 34 ЦПК України самостійних позовних вимог до страховика про стягнення на його користь страхової виплати не заявив.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :