УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/298/13Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"26" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з вересня 2005 року по травень 2007 року ОСОБА_6 проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, від спільного життя ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по утриманню дитини, в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає, тому позивачка просила суд стягнути з нього аліменти в розмірі 600 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 29 листопада 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 360 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення позивача з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття. Одночасно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати, постановити нове, про задоволення позовних вимог.

Апелянт вказує на те, що рішенням Керченського міського суду від 21.06.2011 р. задоволено позов ОСОБА_7 та його визнано батьком малолітнього ОСОБА_8, тобто відповідач прагнув юридично закріпити своє право бути батьком дитини. Проте відповідач не до визнання батьківства, не після не надає допомогу синові.

ОСОБА_6 також посилається на те, що в судових засідання відповідач наголошував, що ніде офіційного не працює оскільки доглядає за бабусею, проте судом не були прийняти до уваги доводи позивача стосовно того, що відповідач працює за межами України та має кошти на утримання дитини.

Крім того, апелянт вказує, що відповідачем при розгляді справи не було надано жодного доказу, що мав би істотне значення для вірного розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 СК України при відсутності укладеного в порядку передбаченому ст. 189 СК України між батьками договору про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, аліменти стягуються у судовому порядку на користь того з батьків з ким проживає дитина та хто її утримує.

Зазначене випливає також з п. 17 Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року, згідно якого за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.4).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов ОСОБА_6 про стягнення аліментів на сина ОСОБА_8, суд першої інстанції проаналізувавши зміст ст.184 СК України з урахуванням того, що відповідачем позов було визнано лише у розмірі 360 грн. на місяць, прийшов до висновку про те, що достатнім буде стягнути аліменти на утримання дитини у цієї сумі.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони засновані на законі та відповідають матеріалам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатною особою, але не працює та отримує в УПСЗН м. Керчі державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям (а.с.30).

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті. Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини.

При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Так відповідно до п. 17 вказаної постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Доводи позивачки стосовно того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги її твердження про те, що відповідач працює неофіційно і має достатній доход для забезпечення дитини, колегія суддів не приймає, оскільки вони всупереч вимогам ст. 10, 11, 60 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами. А матеріали справи не містять відомостей про наявність доходу відповідача. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачкою не заявлялися клопотання про витребування доказів, в отриманні яких у неї виникли складнощі.

Суд при вирішенні справи керувався нормами Сімейного кодексу України і правомірно частково задовольнив вимоги ОСОБА_6 та стягнув з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини в сумі 360,00 грн.

Визначення судом такої суми узгоджується з обставинами справи та змістом ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік».

Одночасно, колегія суду зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати Апеляційного суду АР Крим,

УХВАЛ ИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 листопада 2012 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко