РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/351/13Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"05" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Теодосія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Теодосія» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 січня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2012 року ПАТ "Теодосія" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 376,93 грн., посилаючись на те, що відповідачка проживає у квартирі АДРЕСА_1, 14.11.2008 року між сторонами був укладений договір НОМЕР_2 про надання послуг з теплопостачання на опалювану площу 62,6 кв.м. За період з грудня 2008 року по березень 2009 року відповідачка за надані послуги оплату не здійснювала, у зв'язку із чим на час звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 376,93 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 22 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "Теодосія" відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник ПАТ «Теодосія» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що перебіг позовної давності переривався, оскільки відповідачка сплачувала надані послуги з теплопостачання частково, починаючи з грудня 2008 року по квітень 2009 року в межах надання послуг з теплопостачання. Потім з травня 2009 року по вересень 2009 року відповідачка здійснювала оплати для погашення заборгованості поза межами надання послуг з теплопостачання, у зв'язку із тим, що з травня 2009 року ПАТ «Теодосія» не надавало послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1. Тому, на думку апелянта, часткова оплата за надані послуги переривала перебіг позовної давності, і трирічний строк позовної давності з моменту останнього платежу до подання позову не сплив.
Крім того, апелянт зазначає, що висновок суду стосовного того, що відповідачка не оплачувала заборгованість, а лише робила поточні платежі, суперечить матеріалам справи та не підтверджений доказами; суми оплати не співпадають з нарахованими сумами ані за розміром, ані за періодом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час
розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 є наймачем квартири АДРЕСА_1. 14.11.2008 року між ЗАТ "Теодосія" та відповідачкою було укладено договір НОМЕР_2 про надання послуг з теплопостачання (а.с. 5-6).
Згідно витягу з картки особового рахунку НОМЕР_2 з грудня 2008 року по липень 2012 року включно за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги у сумі 376,93 грн. (а.с. 8).
Отже між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.
Згідно зі ст. 68 ЖК України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 13 вказаного Закону до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення.
Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Згідно до п. 4.1 Договору оплата повинна проводитися споживачем послуг до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання та споживання теплової енергії, отримані послуги відповідач повинна оплачувати, проте оскільки сума заборгованості виникла за період з грудня 2008 року, останні нарахування проведені 30.04.2009 року, що перевищує термін позовної давності, а позов до суду пред'явлено 21.09.2012 року, тому з у рахуванням положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, ця заборгованість не може бути стягнута з відповідачки.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не може оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним по справі доказам та не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування за послуги теплопостачання в останнє було здійснено 30.04.2009 року і визначена сума заборгованості в розмірі 376 грн. 93 коп. Таким чином, перебіг позовної давності почався з 01 травня 2009 року.
З урахуванням загального строку, визначеного ст. 257 ЦК України, позовні давність за вимогою про стягнення заборгованості спливала 01 травня 2012 року.
З картки особового рахунку НОМЕР_2 (а.с. 8) слідує, що ОСОБА_6 оплачувала заборгованість за отримані послуги з теплопостачання 22 травня 2009 року в сумі 100,00 грн., 22 червня 2009 року в сумі 100,00 грн., 17 вересня 2009 року в сумі 70,00 грн. Указаний факт був визнаний відповідачкою і в судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Заперечення ОСОБА_6 стосовно того, що розрахунок заборгованості за надані послуги є невірним, колегією суддів не приймаються, оскільки вони всупереч вимогам ст.ст. 11, 60 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами. Одночасно, ПАТ «Теодосія» в листі від 13.11.2012 року (а.с. 57) обґрунтувало розрахунок заборгованості відповідачки із посиланням на відповідні нормативні акти.
30 липня 2012 року Приватне акціонерне товариство «Теодосія» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу та стягнення заборгованості з ОСОБА_6 за послуги теплопостачання.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 01 серпня 2012 року відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу (а.с. 4).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Частина 3 ст. 264 ЦК України передбачає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, у даному випадку перебіг позовної давності був перерваний проведенням ОСОБА_6 платежів на погашення заборгованості у травні, червні та вересні 2009 року та почався заново 18.09.2009 року, також перерваний 30.07.2012 року поданням заяви про видачу судового наказу та почався заново з поданням у вересні 2012 року відповідного позову після відмови 01 серпня 2012 року в прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Отже, колегія суддів погоджується з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Феодосійського міського суду від 22 січня 2013 року та ухвалення у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Теодосія».
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, ч. 2 ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Теодосія» задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 січня 2013 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Теодосія" задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Теодосія" (п/р 26008336821200 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків МФО 351005) заборгованість за надані послуги теплопостачання у сумі 376 грн. 93 коп. та судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп., а всього - 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн. 53 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
О.В. Самойлова А.П.Приходченко Т.С. Авраміді