РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/317/13Головуючий суду першої інстанції:Шувалов М.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"26" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Марфівської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 09 січня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовними вимогами до Марфівської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права на земельну ділянку (пай) НОМЕР_1 площею 16, 24 умовних кадастрових га, що знаходиться в колективній власності КСП «Марфівський», в порядку спадкування після матері - ОСОБА_8
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_6 - ОСОБА_8, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді права на земельну ділянку (пай) площею 16,24 умовних кадастрових га в КСП «Марфівський». Для оформлення спадкових прав позивачка звернулась до Ленінської нотаріальної контори, проте нотаріусом було винесено постанову про відмову в видачі свідоцтва про право на спадщину, з посиланням на те, що сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серії КМ № 0204696 видано після смерті ОСОБА_8, у зв'язку із чим ОСОБА_6 була вимушена звернутися до суду.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 09 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне дослідження судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт не погоджується із висновком суду стосовно того, що позивачка не здійснила усіх дій, що необхідні для отримання спадщини, і не зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, оскільки відповідно на ст. 549 ЦК України 1963 року (який діяв на час відкриття спадщини) на момент смерті матері вона проживала та була зареєстрована разом із нею, тому ОСОБА_6 вважається такою, що прийняла спадщину.
Також апелянт не погоджується із тим, що судом першої інстанції постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій не було прийнято як доказ відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, оскільки позивачем було надано її копію, а не оригінал, крім того суд своєю ухвалою не зобов'язував позивача надати оригінали документів.
Справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України за відсутності осіб, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно вимогам частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилась, то позивачка до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері не зверталася, не здійснила усіх дій для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину і її звернення до суду є передчасним.
З таким висновком суду не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_8 є матір'ю ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження від 24.03.1959 року (а.с. 5) та свідоцтвом про одруження від 24.08.1962 року (а.с. 6).
ОСОБА_8 була включена до списку громадян - членів КСП «Марфівський», який є додатком до Держаного акту на право колективної власності на землю серії КМ -ЛВН-020, що виданий КСП «Марфівський» 26.12.1997 року (а.с. 9), але сертифікат на право на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) ОСОБА_8 не одержала.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КМ № 0204696 був виданий на її ім'я 05 лютого 2001 року (а.с. 8).
З довідки Марфівської сільської ради Ленінського району від 02.12.2011 року (а.с. 7) слідує, що ОСОБА_8 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Разом з нею проживала і була зареєстрована ОСОБА_6
Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року встановлює, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правовідносини по спадкуванню після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року і тому у даному випадку слід застосувати норми ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у керування або володіння спадковим майном. Ці дії він повинен був скоїти на протязі шести місяців із дня відкриття спадщини.
Згідно до вимог статей 529, 530 ЦК УРСР 1963 року, при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є у рівних долях діти, подружжя та батьки померлого.
Таким чином, ОСОБА_6, як дочка померлої ОСОБА_8, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час її смерті, та була зареєстрована у домоволодінні по АДРЕСА_1 тому фактично вступила в управління та володіння спадковим майном відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як спадкоємець першої черги за законом, ОСОБА_9 звернулася до Ленінської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_8 Постановою державного нотаріусу Ленінської державної нотаріальної контори від 18 липня 2012 року ОСОБА_9 було відмовлено у видачі свідоцтва з тих підстав, що сертифікат на право на земельну частку (пай) виданий на ім'я ОСОБА_8 після її смерті.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що ОСОБА_9 звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою і нотаріус відмовив їй в оформленні права на спадщину, а тому дійшов помилкового висновку про передчасність звернення позивачки до суду.
Згідно ст.81 ЗК України однією з підстав набуття права власності громадянами на земельні ділянки є прийняття спадщини громадянами.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Право на земельний пай підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай), що виділяється сільською, селищною або міською радою.
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП па час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Оскільки ОСОБА_8 за життя була включена у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), то позивачка в порядку спадкування за законом має право порушувати питання про успадкування цієї ідеальної частки (паю).
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а рішення Ленінського районного суду АР Крим від 09 січня 2013 року - скасуванню на підставі положень пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 09 січня 2013 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Марфівський» розміром 16,24 в умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В. Самойлова А.П. Приходченко Т.С. Авраміді