РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/224/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"26" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8 до виконавчого комітету Феодосійської міської ради, треті особи комунальне підприємство будинкоуправління мікрорайону «Дружба», ОСОБА_9, про визнання права на житлову площу, зобов'язання видати ордер та укласти договір найму, за апеляційною скаргою ОСОБА_9, ОСОБА_10 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2011 року позивачі звернулися до суду із вимогами до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради про визнання права на жилу площу в кімнаті площею 9,7 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, та зобов'язання видати ордер і укласти договір найму на вказану кімнату.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05 серпня 1997 року був змінений договір найму жилого приміщення у вказаній квартирі і ОСОБА_9 була виділена у користування кімната жилою площею 12,9 кв.м, ОСОБА_6 - кімната жилою площею 9,7 кв.м, а позивачам - кімната жилою площею 12,5 кв.м і камора 1,2 кв.м; підсобні приміщення залишені у загальному користуванні. 14 листопада 1997 року позивачка разом з неповнолітнім сином отримали у власність кімнату площею 12,5 кв.м, в якій вони проживали. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, у зв'язку з чим у квартирі звільнилася кімната площею 9,7 кв.м. 26 листопада 2010 року сім'я позивачів з трьох чоловік прийнята на квартирний облік, як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Вимоги позивачів обґрунтовані положеннями статей 47, 54 Житлового кодексу України та пункту 67 постанови Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання жилих приміщень в Український РСР".
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 19 квітня 2012 року позов задоволено частково: визнано за позивачами право на надання звільненої ізольованої кімнати площею 9,7 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1; в решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове -про відмову у позові.
На думку апелянтів, оскаржуваним рішенням порушені законні права та інтереси третьої особи ОСОБА_9 та її доньки ОСОБА_10, які мають право на отримання звільненої кімнати у користування.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 20 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року рішення Апеляційного суду АР Крим від 20 червня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05 серпня 1997 року змінений договір найму жилого приміщення у квартирі АДРЕСА_1: ОСОБА_9 з дочкою ОСОБА_10 виділена у користування кімната жилою площею 12,9 кв.м.; ОСОБА_6 виділена у користування кімната жилою площею 9,7 кв.м.; ОСОБА_6 - кімната жилою площею 12,5 кв.м. і камора №5 площею 1,2 кв.м. (а.с. 39,54-56).
Після одруження ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.6). Позивачка ОСОБА_6 та її неповнолітній син ОСОБА_7 з 20 листопада 1997 року є власниками кімнати жилою площею 12,5 кв.м. і каморі 1,2 кв.м., розташованих у квартирі АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.11.1997 року. Чоловік позивачки - ОСОБА_8 з 26 липня 2002 року зареєстрований у цій кімнаті, як член сім'ї власника (а.с. 3,53, 55).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, внаслідок чого кімната жилою площею 9,7 кв.м., яка знаходилася у його користуванні, звільнилася (а.с.5).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 звернулася до Феодосійської міської ради з заявою про надання її сім'ї звільненої кімнати в комунальній квартирі. Листом від 29.12.2010 року заступник міського голови повідомив її про те, що приєднання звільненого жилого приміщення в комунальній квартирі, в якій проживає два і більше наймачів, к належній на праві власності кімнаті, не представляється можливим (а.с. 4).
Задовольняючи позов в частині визнання за позивачами права на надання звільненої кімнати, суд першої інстанції виходив з того, що сім'я ОСОБА_6 з 10 листопада 2010 року перебуває на черзі для отримання житла, а тому відповідно до положень ст. 54 ЖК України вони мають право на отримання у користування звільненої кімнати. Також суд посилався в рішенні на те, що наймач кімнати площею 12,9 кв.м ОСОБА_9 не претендує на надання їй кімнати, що звільнилася.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає нормам права.
Відповідно до ст. 54 ЖК України якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачів, звільнилось неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення. Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачів, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (ст. 34), надається йому, а в різі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, якій проживає в тій же квартирі.
Зі змісту цієї правової норми вбачається, що правом на надання жилого приміщення, що звільнилося у комунальній квартирі, може скористуватися наймач жилого приміщення, що проживає в цій квартирі. Одночасно, стаття 54 ЖК України не передбачила право власника жилого приміщення у такий квартирі на отримання іншого жилого приміщення, що звільнилося у квартирі, за договором найму.
Позивачка ОСОБА_6 та її неповнолітній син ОСОБА_7 є власниками кімнати площею 12,5 кв.м, а позивач ОСОБА_8 є членом сім'ї власників жилого приміщення.
На такі обставини та положення закону суд першої інстанції уваги не звернув та, всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України, ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону, оскільки не визначився з характером правовідносин сторін, не вирішив питання про те, яка правова норма підлягає застосуванню та чи взагалі можливо звернення до суду власника жилого приміщення на підставі ст. 54 ЖК України. Проте, саме визначення правовідносин сторін та суб'єктного складу дає можливість суду остаточно визначитись, чи має право позивач, який є власником житла, вимагати захисту своїх прав на підставі положень статті 54 ЖК України.
Отже, колегія суддів погоджується з посиланням апелянтів на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки при таких обставинах, вимоги позивачів про визнання за ними права користування звільненою кімнатою, як наймачами на підставі договору найму відповідно до ст. 54 ЖК України, задоволенню не підлягають.
Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 21 листопада 2012 року (а.с. 170-174) зазначив, що розглядаючи спір про надання звільненого житлового приміщення суди мають встановити чи приміщення є вільним, чи є воно ізольованим відповідно до технічної документації та фактичного стану, хто з осіб, проживаючих у комунальній квартирі має право на надання звільненого приміщення.
При розгляді справи в апеляційному порядку встановлено, що відповідно до даних технічної документації, наданих КП ДУ «Дружба», кімната площею 9,7 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 є ізольованою (а.с. 184-188). В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції сторонами також не заперечувалося, що фактично спірна кімната є вільною.
При таких обставинах, доводи апелянтів стосовно того, що спірна кімната не є ізольованою, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Також не знайшли свого підтвердження і посилання апелянтів на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції, ними був поданий зустрічний позов про надання їм у користування спірної кімнати.
Одночасно, заслуговують на увагу доводи апелянтів стосовно порушення прав ОСОБА_10, яка проживає в квартирі АДРЕСА_1 у кімнаті площею 12,9 кв.м, але не була залучена до участі у справі.
З довідки, наданої Відділом обліку та розподілу житлової площі Феодосійської міської ради від 23.01.2013 року (а.с. 182) слідує, що ОСОБА_6, яка мешкає по АДРЕСА_1 знаходиться на квартирному обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті міської ради з 08.11.2010 року, складом сім'ї 3 чоловіка; ОСОБА_10, що проживає за тією ж адресою знаходиться на квартирному обліку з 20.08.2012 року складом сім'ї 1 чоловік; ОСОБА_9, що мешкає за тією ж адресою, на квартирному обліку не значиться.
При вирішенні питання щодо захисту прав позивачів внаслідок відмови у передачі їм звільненої кімнати у комунальній квартирі, суд першої інстанції не визначився з колом осіб, які мають відповідати за вказаним позовом, з урахуванням того, що наймачем іншої кімнати в квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_9, а ОСОБА_10 є членом сім'ї наймача, які не залучені до участі у справі у якості відповідачів.
Відповідно до закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за замістом ч. 1 ст. 33 ЦК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Лише повний суб'єкт відповідача надає підстави суду для висновку чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, що відповідно є підставою для задоволення або відмови у позові.
ОСОБА_9 є наймачем кімнати площею 12,9 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_10 - членом сім'ї наймача, отже, визнання права на користування звільненою кімнатою в комунальній квартирі прямо впливає на їх права, а тому за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 зокрема мають відповідати саме апелянти, які до участі у розгляді справи як відповідачі залучені не були.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позов пред'явлений не до всіх осіб, які повинні відповідати по справі, в силу положень ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи та відсутності повноважень наданих йому цим Кодексом, позбавлений можливості усунути зазначені помилки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про те, що права позивачів порушені і поклав їх в основу рішення про часткове задоволення позовних вимог в порушення вищенаведених норм права.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст. 16 ЦК України захисту підлягає лише порушене права і лише у спосіб, передбачений законом, але в матеріалах справи відсутні відомості стосовно прийняття виконавчим комітетом Феодосійської міської ради рішення про відмову в наданні позивачам у користування спірної кімнати в квартирі, тому висновок суду про порушення їх прав також є передчасним.
При таких обставинах, позивачі не позбавлені реалізувати своє право на захист порушених або невизнаних прав шляхом пред'явлення відповідних вимог до всіх учасників спірних правовідносин.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права є відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, частиною 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_10 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 квітня 2012 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство будинкоуправління мікрорайону "Дружба", ОСОБА_9, про визнання права на жилу площу, зобов'язання видати ордер та укласти договір найму, відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В.Самойлова А.П. Приходченко Т.С. Авраміді