УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/296/13Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Кіровського районного комунального підприємство «Терра» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою Кіровського районного комунального підприємство «Терра» на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 15 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до КР КП «Терра» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з серпня по листопад 2011 року в сумі 3224,08 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2011 р. по 13 листопада 2012 р. в сумі 10800,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.11.2008 р. на підставі наказу № 22 ОСОБА_6 був прийнятий на посаду інженера - проектувальника до КР КП «Терра». Наказом № 22 від 07.11.2011 року його було звільнено з займаної посади.

Позивач зазначає, що в порушення вимог ст.116 КЗпП України, на підприємстві заробітна плата регулярно не виплачувалась, в наслідок чого за період роботи з серпня 2011 р. по листопад 2011 р. утворилась заборгованість в розмірі 3224,08 грн.

Посилаючись на ст. 117 КЗпП України, позивач також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2011 р. по 13 листопада 2012 р. в сумі 10800,08 грн.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 15 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3224,08 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4 000 грн., а всього 7224,08 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звыльненны та про зобов'язання відповідача негайно виконати рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, скасувати.

В якості доводів апелянт зазначає, що судом було неправомірно проігноровано його клопотання про застосування строків позовної давності і неправильно застосовані положення ст. 233 КЗпП України.

Також апелянт не погоджується із методикою розрахунку середньої заробітної плати, проведеною судом при винесенні рішення, оскільки вона суперечить п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою КМ України.

До того ж апелянт не згоден із тим, що судом безпідставно було прийнято рішення про негайне його виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць, він просить застосувати загальний порядок виконання рішення суду після набрання законної сили.

Крім того, апелянт зазначає, що в судовому засіданні 15 січня 2013 року представником відповідача було заявлено відвід судді, суд своєю ухвалою в задоволенні зазначеного клопотання відмовив, тому в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про визнання заяви про відвід судді обґрунтованою, оскільки у відповідача є сумніви щодо неупередженості судді.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 листопада 2008 р. наказом № 22-к ОСОБА_6 прийнятий на посаду інженера - проектувальника з 03.11.2008 р. до Кіровського районного комунального підприємства «Терра» (а.с.5).

Наказом № 22-к від 07 листопада 2011 р. позивача звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України з 09 листопада 2011 р. (а.с.6).

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що права позивача на оплату праці були порушені, за період роботи з серпня 2011 року по листопад 2011 року заробітна плата ОСОБА_6 не виплачувалась. Тобто, при звільненні позивача розрахунок з ним проведений не був і виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, а саме заборгованості по заробітній платі, здійснена не була, а тому права позивача підлягають захисту, шляхом стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 3224,08 грн. в судовому порядку.

Рішення суду в цій частині не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України відсутні.

На думку колегії суддів, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є безпідставними і не засновані на законі.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на 01 листопада 2012 року у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати позивачу за період з серпня 2011 р. по листопад 2011 р. утворилась заборгованість в розмірі 3224,08 грн., яка до теперішнього часу не погашена (а.с.9), тобто усі розрахунки при звільненні із позивачем відповідно до вимог ст.ст. 116,117 КЗпП України проведені не були.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Пункт 25 указаної постанови визначає, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення о суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача, або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення позивача 07.11.2011 року Кіровське районне комунальне підприємство «Терра» не провело розрахунок з ОСОБА_6, розмір належних звільненому працівникові сум був з'ясований під час судового розгляду справи, з позовом до суду позивач звернувся більше, ніж через рік після звільнення, а тому відповідно до положень ст. 117 КЗпП України розмір відшкодування за час затримки розрахунку необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 04.05.2011 року у справі № 6-1371св11 та в постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року при розгляді заяви ПП «Укрвертикаль» про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2011 року.

При вирішенні справи суд першої інстанції врахував зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і правові позиції та визначив суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 4000,00 грн. Позивачем ОСОБА_6 визначена судом сума не оскаржується.

Таким чином, доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції неправомірно не застосовані строки позовної давності при вирішенні справи, спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними нормами права.

Посилання апелянта на невідповідність розрахунку середньої заробітної плати, що проведений судом, вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не спростовують правильність висновків суду про часткове задоволення вимог ОСОБА_6 стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, при проведенні такого розрахунку у відповідності до п. 5 розділу 1У Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньоденний заробіток позивача становить (1128,33 грн.+700 грн.): 43 дн. = 42,52 грн. Число робочих днів за весь період затримки розрахунку (з 10 листопада 2011 року до 13 листопада 2012 року) складає 259 днів. За таких обставин, загальна сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 11650,48 грн. (42,52х259).

Доводи апелянта стосовно відсутності вини підприємства у не проведенні розрахунку при звільненні позивача не приймаються колегією суддів, оскільки всупереч вимог ст. 60 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами, матеріали справи не містять даних, які б спростовували вину Кіровського районного комунального підприємства «Терра» у невиплаті указаних сум.

Колегія суддів також не погоджується із доводами апелянта стосовно наявності підстав для визнання заяви про відвід судді обґрунтованою, оскільки згідно ст.ст. 126 і 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду крім випадків, установлених законом.

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення суду і відповідно до них дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не шляхом заяви відводу.

Тому законних підстав для визнання судом апеляційної інстанції заяви про відвід судді обгрунтованою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегією суддів не встановлено.

Також не приймаються колегією суддів доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції неправомірно застосовано положення про негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць, оскільки вони засновані на помилковому розумінні вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України і не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, розрахунок середнього заробітку позивача, проведений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, визначений судом апеляційної інстанції і наведений вище. Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, передбачений в розділі У1 ЦПК України, також, в частині 1 ст. 221 ЦПК України указано, що якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровського районного комунального підприємство «Терра» на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 15 січня 2013 року - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Самойлова А.П. Приходченко Т.С. Авраміді