РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/249/13Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_9, про визнання недійсним договору іпотеки, виключення запису з державного реєстру іпотек, визнання недійсним та таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, виключення з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, скасування постанови державного виконавця ВДВС Феодосійського МУЮ, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції з вимогами про визнання недійсним договору іпотеки, виключення запису з державного реєстру іпотек, визнання недійсним та таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, виключення з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, скасування постанови державного виконавця ВДВС Феодосійського МУЮ.

Позов обґрунтовано тим, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_9 та ЗАТ «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 6197268. У забезпечення виконання цього договору, між позивачами та ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» було укладено договір іпотеки від 25.03.2008 року № 6198131, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 1009, згідно якого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали в іпотеку банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що в рівних долях належить їм на праві приватної власності, у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зроблено запис про державну реєстрацію договору іпотеки № 6198131 від 25.03.2008 року та про заборону відчуження предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1. 13 липня 2011 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 виконавчими написами № 4885 та № 4886 задовольнив вимогу ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 6197269 від 25.03.2008 року, звернув стягнення на надану в іпотеку квартиру.

20.10.2011 року постановами державного виконавця ВДВС Феодосійського МУЮ Зотовою К.Є. на підставі відповідних заяв та виконавчих написів приватного нотаріуса відкрито виконавче провадження з примусового виконання цих виконавчих документів, зобов'язано боржників - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 добровільно виконати рішення.

28.10.2011 року державним виконавцем ВДВС Феодосійського МУЮ Зотовою К.Є. накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 із внесенням відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

04 липня 2011 року набуло законної сили рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 червня 2011 року, яким визнано недійсним кредитний договір № 6197268 від 25 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_9 та ЗАТ «Перший Український міжнародний банк».

Оскільки договір іпотеки є похідним від договору кредиту, а відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, то визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав та обов'язків, які вони мають встановлювати. Тому позивачі просили суд в порядку застосування реституції за недійсним договором іпотеки виключити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки № 6198131 від 25.03.2008 року.

Також позивачі посилалися на те, що виконавчі написи нотаріуса № 4885 та № 4886, якими були задоволені вимоги Банку та звернуто стягнення на предмет іпотеки, є такими, що не підлягають виконанню, а процесуальні документи державного виконавця, які є похідними від цих виконавчих написів підлягають скасуванню, оскільки під час складання цих написів нотаріус не дотримався вимог п. 284 та п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Нотаріус не направляв позивачам письмові вимоги і належно не повідомив їх про намір вчинення напису, чим були порушені права позивачів.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 липня 2012 року позов задоволено: визнано недійсним договір іпотеки, що укладений між ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, виключено з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору № 6198131 від 25.03.2008 року іпотеки квартири АДРЕСА_1, визнано недійсними виконавчі написи нотаріуса № 4885 та №4886 від 13.07.2011 року, що вчинені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, виключено з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: запис про державну реєстрацію договору іпотеки № 6198131 від 25.03.2008 року, запис про накладення арешту на зазначену квартиру, скасовано постанову Державного виконавця ВДВС Феодосійського МУЮ Зотової К.Е. від 20.10.2011 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого напису нотаріусу.

Додатковим рішенням Феодосійського міського суду від 09 січня 2013 року визнані такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи нотаріуса № 4885 та № 4886 від 13 липня 2011 року, вчинені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ПАТ «Перший Український міжнародний банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові. Апелянт зазначає, що рішенням Феодосійського міського суду від 21.06.2011 року було визнано недійсними кредитний договір № 6197268 та іпотечний договір № 6198131 від 25.03.2008 р., що були укладені між ОСОБА_9 та ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (далі - Банк). Тому керуючись нормами ст.ст. 572, 590 ЦК України Банком було прийнято рішення про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3 шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Апелянт посилається на те, що 04.07.2011 р. приватному нотаріусу Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 була подана заява про вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідченої угоді - договору іпотеки, при цьому весь перелік документів та вимоги, що закріплені в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України банком були виконані та необхідні документи надані нотаріусу в повному обсязі.

Посилання в рішенні суду на відсутність повідомлення особи, відносно якої є намір вчинити виконавчий напис, є безпідставним, оскільки діючим законодавством на нотаріуса не покладений обов'язок повідомляти особу про такий намір. Зазначені вимоги Банком були направлені на адресу ОСОБА_7 та ОСОБА_6, але у зв'язку із невиконанням вимог у встановлені строки Банк набув права розпочати звернення стягнення на заставлене майно. Тобто виконавчий напис нотаріуса був вчинений відповідно до умов діючого законодавства, та є таким, що підлягає примусовому виконанню в повному обсязі. Після отримання виконавчого напису, який відповідав усім вимогам Закону України «Про виконавче провадження» Банк звернувся із відповідною заявою до ВДВС Феодосійського МУЮ щодо його примусового виконання.

Крім того, апелянт посилається на те, що Феодосійський міський суд розглянув цивільну справу із порушенням вимог підсудності, передбачених ст. 109 ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року закрито провадження у справі в частині щодо позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_9, про скасування постанов державного виконавця ВДВС Феодосійського МУЮ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.03.2008 р. між ОСОБА_9 та ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 6197268, згідно якому позичальник ОСОБА_9 отримала кредит у сумі 130000,00 доларів США строком до 25.03.2023 р. з відсотковою ставкою 13,99 % річних ( т. 1 а.с. 6-14).

У виконання зобов'язань ОСОБА_9 за вказаним кредитним договором, 25.03.2008 р. між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» та майновими поручителями - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки № 6198131, посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром № 1009, за яким вони передали в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, що належала іпотекодавцям в рівних частках на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.04.2002 року КЕЧ Феодосійського району (т.1 а.с. 96-99).

Оскільки у строк, встановлений кредитним договором № 6197268 від 25.03.2008 року, зобов'язання позичальником виконано не було, банк звернувся до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 з питання вчинення виконавчого напису, та 13.07.2011 р. нотаріусом було вчинено виконавчі написи № 4885 і 4886, якими було задоволено вимогу ПАТ «Перший Український міжнародний банк», як правонаступника ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» та, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 6197268 від 25.03.2008 р., звернуто стягнення на передану в іпотеку квартиру (т.1 а.с. 100-101).

У виконання вказаних виконавчих документів, Відділом ДВС Феодосійського МУЮ 20.10.2011 р. було відкрито виконавче провадження та винесено відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження (т.1 а.с. 92-93).

Ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до положень ст. 17 вказаного Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_6, виходив з того, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21.06.2011 р. було задоволено зустрічний позов ОСОБА_9 до ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та визнано недійсним кредитний договір № 6197268 від 25.03.2008 р. (т. 1 а.с.30-32); зазначене рішення набрало законної сили, оскільки було оскаржено, але ухвалою Апеляційного суду АРК від 21 вересня 2011 року відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження (т. 1 а.с.71-72), тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року скасовано ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 21 вересня 2011 року та направлено справу до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 40-41).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 20 листопада 2012 року скасовано рішення Феодосійського міського суду від 21 червня 2011 року і ухвалено у справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» суму заборгованості за кредитним договором № 6197268 від 25.03.2008 року у розмірі 146280,44 доларів США, що еквівалентно 1165182, 21 грн., судовий збір в розмірі 1703,15 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ПАТ «Перший Український міжнародний банк», треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відмовлено (т. 2 а.с. 55-57).

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки позивачі просили визнати договір іпотеки недійсним з тих підстав, що рішенням суду був визнаний недійсним Кредитний договір, а тому, на думку позивачів, його недійсність, як основного зобов'язання, спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, тобто договору іпотеки. Однак, при розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договором іпотеки № 6198131 від 25 березня 2008 року забезпечено виконання зобов'язання по діючому кредитному договору № 6197268 від 25.03.2008 року, який не визнано недійсним, а тому відсутні підстави для визнання недійсним і договору іпотеки відповідно до положень ч. 2 ст. 548 ЦК України.

Заслуговують на увагу і доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимоги позивачів та виключив з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки № 6198131 від 25 березня 2008 року, також виключив з Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію договору іпотеки, запис про накладення арешту на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, запис про накладення арешту на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7

Відносини, пов'язані державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 26 указаного Закону передбачає, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 25 Постанови КМ України № 410 від 31.03.2004 року « Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек», що діяла на час виникнення спірних правовідносин і втратила чинність згідно з Постановою КМУ від 05.09.2012 року № 824, передбачалося, що після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотеко держатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номеру запису.

Як слідує з договору іпотеки № 6198131 (т.1 а.с. 140-143), 25 березня 2008 року приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_10 на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з посвідченням договору іпотеки накладена заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна - квартири, яка належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7, до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Отже, оскільки договір іпотеки № 6198131 від 25 березня 2008 року не визнаний недійсним і не є припиненим або розірваним, то відсутні правові підстави для виключення запису про його державну реєстрацію з Державного реєстру.

Також відсутні підстави для виключення з Державного реєстру записів про накладення арешту на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 та на ? частку квартири, що розташована за тією ж адресою і належить ОСОБА_7, оскільки, як слідує з Витягу про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.12.11 року (т. 1 а.с. 28-29), арешт на нерухоме майно накладений на підставі Постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що винесені ВДВС Феодосійського МУЮ 28.11.2011 року, які на тепер не скасовані.

Що стосується доводів апелянта про те, що судом першої інстанції необґрунтовано і безпідставно виконавчі написи нотаріуса № 4886 та № 4885 визнані недійсними та такими, що не підлягають виконанню, то колегія суддів погоджується з ними частково, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса майна (грошей) розглядається судом за позовом боржника до стягувача. Тому колегія суддів погоджується із запереченнями приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 стосовно того, що він є в даній справі неналежним відповідачем. Одночасно, така обставина не є самостійною підставою для скасування рішення суду.

Статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса і що з дня виникнення права на вимогу минуло не більше трьох років.

Таким чином, виконавчий напис в розумінні ЦК України не є правочином, недійсність якого може бути встановлена судом, а тому він може бути визнаний лише таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, суд першої інстанції, не врахував вищевикладені норми права і помилково прийняв рішення про визнання недійсними виконавчих написів нотаріуса № 4886 та № 4885 від 13 липня 2011 року.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в додатковому рішенні від 09 січня 2013 року про визнання такими, що не підлягають виконанню нотаріальних написів нотаріуса, оскільки він відповідає матеріалам справи та заснований на законі.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (що діяла на час вчинення напису), Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 2 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

Відповідно до ч. 1 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчий напис якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 п. 284 Інструкції).

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

З матеріалів справи слідує, що 04 липня 2011 року ПАТ «Перший Український міжнародний банк» звернувся з заявами до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про вчинення виконавчих написів на договорі іпотеки № 5558507 від 07 серпня 2007 року, предметом іпотеки за якими є по ? частки квартири АДРЕСА_1, що належать позивачам (т. 1 а.с. 134-135, 146-147), з метою задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором № 6197268 від 25.03.3008 року, які складають 149348,51 дол. США, що еквівалентно 1190680,99 грн.

17 червня 2010 року на адресу ОСОБА_6 банком надіслано вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, у зазначеній досудовій вимозі їй запропоновано сплатити відповідачу прострочену заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 128545,69 доларів США і попереджено, що в разі невиконання нею вимоги банку та непогашення заборгованості за кредитним договором № 5921012 від 26.12.2007 року протягом 30 днів з моменту її отримання, Банк зверне стягнення на все нерухоме майно, яке передано в іпотеку (т. 1 а.с. 138). Така ж сама вимога 09 липня 2010 року направлена банком на адресу ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 152). Відомостей про отримання указаних вимог позивачами матеріали справи не містять.

В заявах банку на адресу нотаріуса та в вимогах зазначено, що позивачам необхідно оплатити заборгованість за кредитним договором № 5921012 від 26.12.2007 року, однак забезпечений іпотекою кредитний договір, що укладений між банком та 3-ою особою - ОСОБА_9 має № 6197268 і укладений 25 березня 2008 року.

У виконавчих написах, вчинених приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 13 липня 2011 року, зареєстрованих в реєстрі за № 4886 (т. 1 а.с. 144) та за № 4885 (т.1 а.с. 169), тобто через рік після направлення вимог боржникам, збільшена сума вимоги з 128545,69 доларів США до 149348 доларів США 51 цент, реквізити забезпеченого іпотекою кредитного договору в вимогах і заяві банку не відповідають дійсності. До того ж, на час вчинення виконавчих написів нотаріусом Феодосійським міським судом АР Крим 21 червня 2011 року було прийнято рішення про визнання недійсним кредитного договору № 6197268, укладеного 25 березня 2008 року між ОСОБА_9 і банком.

Такі обставини, з огляду на вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, про те, що виконавчий напис нотаріуса вчиняється лише при подачі документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, дають підстави для висновку про недотримання нотаріусом вищезазначених норм, що є підставою для визнання такими, що не підлягають виконанню оспорюваних виконавчих написів.

Доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції вимог підсудності не приймаються колегією суддів, оскільки при визначенні підсудності справи суд правильно виходив з положень ч. 8 і ч. 12 ст. 110 ЦПК України.

Отже, колегія суддів частково погоджується з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 липня 2012 року та ухвалення у справі нового рішення про відмову у позові. Одночасно, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Феодосійського міського суду від 09 січня 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги в частині щодо визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 308, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 липня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_9, про визнання недійсним договору іпотеки, виключення запису з державного реєстру іпотек, визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса, виключення з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 січня 2013 року про задоволення вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_9 про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С.Авраміді А.П. Приходченко