Справа № 33-Ц-677 Головуючий у апеляційній інст. Попович С.С.
Категорія: Ц- 27 Суддя-доповідач: Мельник Ю.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2007 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Собіни І.М.
суддів Василевича B.C., Мельника Ю.М., Шимківа С.С., Гордійчук С.В.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом:
· ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнаня договору дарування квартири недійсним;
· ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним та визнання заповіту недійсним;
- ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права
власності на спадкове майно;
- опікуна ОСОБА_5 в інтересах недієздатної ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання
недійсним договору дарування квартири, визнання недійсним заповіту та визнання права
власності на спадкове майно,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2006 року та на ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2006 року, -
встановила:
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування за яким тітка позивача - ОСОБА_6. 11 квітня 2003 року подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2, посилаючись при цьому на те, що на час укладання вказаного правочину ОСОБА_6. не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними .
У вересні 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 11 квітня 2003 року. Окрім цього , просили визнати недійсним заповіт за яким тітка позивачів - ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно ОСОБА_1. В обгрунтування позову покликається на те, що на час укладання договору дарування квартири та на час складання заповіту ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними .
У жовтні 2005 року ОСОБА_3 збільшила позовні вимоги і просила визнати її право власності на спадкове майно-квартиру АДРЕСА_1.
У березні 2006 року ОСОБА_5, як опікун недієздатної ОСОБА_3, звернулась в суд із позовом в інтересах останньої до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання
недійсним договору дарування спірної квартири, визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно - спірну квартиру.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2006 року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Фвано-Франківської області від 15 вересня 2006 року , оспорювані договір дарування квартири та заповіт були визнані недійсними та було визнано право власності ОСОБА_3 на спадкове майно померлої ОСОБА_6 - квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування та заповіту недійсним було відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постановлені у справі рішення, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно приписів ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Проте , судом першої та апеляційної інстації вимоги цивільного судочинства в повній мірі виконані не були.
Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Із матеріалів цивільної справи слідує, що ОСОБА_3 самостійно до суду за захистом своїх прав звертатись не могла , оскільки рішенням Івано-Франківського районного суду від 12 жовтня 2001 року вона була визнана недієздатною, (а.с. 211)
Згідно вимог ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
У відповідності до вимог ст. 67 ЦК України опікун зобов"язаний вжити заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Порядок встановлення опіки регламентовано ст. 60 ЦК України ( в редакції від З березня 2005 року ) згідно якої суд призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд не призначав ОСОБА_5 опікуном недієздатної ОСОБА_3, а тому ОСОБА_5, не була наділена правом на звернення до суду в інтересах недієздатної ОСОБА_3
Суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи не перевірили повноважень ОСОБА_5 і не дали правової оцінки рішенню Івано-Франківської міської ради від 25 жовтня 2005 року № 339 про призначення ОСОБА_5 опікуном ОСОБА_3, хоча вирішення питання про призначення ОСОБА_5 опікуном ОСОБА_3 станом на 25 жовтня 2005 року, не входило до компетенції цієї ради.
Оскільки судом першої інстанції було постановлено рішення про задоволення позовних вимог особи , яка є недієздатною, а ОСОБА_5 не була наділена правом на звернення до суду в інтересах недієздатної ОСОБА_3, то колегія суддів прийшла до висновку, що це рішення було постановлено судом з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України в разі порушення судами норм процесуального права , що потягнуло за собою неправильне вирішення справи судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд.
При викладених обставинах судові рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, у ході якого суду належить урахувати наведене, більш повно з'ясувати
обставини справи та залежно від установленого вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України , Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій " щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ " від 22 лютого 2007 року , колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.